У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2007
№ К-7075/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника відповідача Немченко К.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства Страхова компанія "Кремінь" на
рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
26.01.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.04.2005 по справі № 36/306
за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова
компанія "Кремінь"
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.
Дніпропетровська
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень № 0000212301/0/5916/10/23-118 від 31.03.2004,
№0000212301/1/11370/10/23-118 від 18.06.2004, №
0000212301/1/13429/10/23-118 від 09.08.2004, № 0000212301/3 від
22.10.2004 та всі інших податкових повідомлень-рішень, виданих на
підставі акту перевірки від 29.03.2005 № 649ДСК(з урахуванням
уточнення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
26.01.2005, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 20.04.2005 по справі №
36/306 - в позові відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Позивач (далі - ЗАТ)
подав касаційну скаргу, обгрунтовуючи її п пп.7.2.1. п. 7.2. ст. 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Тобто, на думку скаржника, лише відсутність однієї
із зазначених умов не є підставою для висновку, що страховик не
має право зменшувати оподатковуваний доход, адже може бути в
наявності друга умова. Відповідно вважає, що стверджувати про
неправомірність зменшення оподаткованого доходу можна лише тоді,
коли достовірно буде встановлено, що страховик ані сплачував, ані
нараховував страхові платежі.
Також скаржник зазначає, що в пп.7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
судом визнана лише одна умова для зменшення доходу - сплата
страхових платежів перестраховикам. Відповідно був зроблений
висновок: якщо Дніпропетровська філія безпосередньо не сплачувала
страхові платежі перестраховикам, то й вона не мала права
зменшувати оподатковуваний доход. При цьому були проігноровані
доводи позивача щодо права на зменшення оподатковуваного доходу.
Скаржник зазначив, що вищевказані порушення норм
матеріального права призвели до неправомірного висновку, і
враховуючи все зазначене в скарзі просить скасувати рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2005 та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20.04.2005 по справі № 36/306 і передати справу на новий розгляду.
Відповідач (далі - ДПI) надав заперечення на касаційну
скаргу, в якому зазначив, що твердження скаржника не базується на
вимогах чинного законодавства. I просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, судові рішення без змін.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної
інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що ДПI
проведено планову комплексну документальну перевірку
Дніпропетровської філії ЗАТ Страхова компанія "Кремінь" з питань
дотримання вимог податкового законодавства України за період з
17.11.2002 по 31.12.2003, якою встановлено заниження податку на
прибуток Дніпропетровською філією ЗАТ Страхова компанія "Кремінь"
на загальну суму 17 252,68 грн., в тому числі по періодах: у 1
кварталі 2003 року на 2 107,54 грн., у II кварталі 2003 року на 7
039,01 грн., у III кварталі 2003 року на 2 407,50 грн., у IV
кварталі 2003 року на 5 698,63 грн. За результатами якої був
складений Акт від 29.03.2004 №649/ДСК.
На підставі вказаного Акту прийняті податкові
повідомлення-рішення: від 31.03.2004
№0000212301/0/5916/10/23-118;
від 18.06.2004 № 0000212301/1/11370/10/23-118;
від 09.08.2004 №0000212301/1/13429/10/23-118;
від 22.10.2004 №0000212301/3.
ДПI визначено суму податкового зобов'язання Дніпропетровській
філії ЗАТ СК "Кремінь" по податку на прибуток в розмірі 21 258,76
грн., де 17 252,68 грн. - основний платіж та 4 006,08 грн. -
штрафна (фінансова) санкція.
Дніпропетровська філія ЗАТ СК "Кремінь" є платником податку
на прибуток, як філія, що не має статусу юридичної особи.
За актом перевірки Дніпропетровською філією ЗАТ СК "Кремінь"
зменшено валовий доход за 2003 рік на суму грошових коштів,
вказаних головним офісом в листах, в яких зазначалось про
укладення юридичною особою договорів перестрахування по договорах
страхування, укладених філією, та сплату головним офісом
перестраховочних премій. В акті перевірки зазначено, що перевіркою
не встановлено нарахування (сплату) філією коштів перестраховикам
по договорам перестрахування, договори перестрахування до
перевірки не надані.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
Дніпропетровською філією ЗАТ СК "Кремінь" не виконано обов'язкових
умов зменшення своїх валових доходів від страхової діяльності.
Зазначивши, при цьому, що Дніпропетровська філія ЗАТ СК "Кремінь"
не сплачувала (не нараховувала) суму страхових платежів (страхових
внесків, страхових премій) за договорами перестрахування з
резидентом. Отже, відсутнє право на зменшення згідно пп. 7.2.1 п.
7.2 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
доходів, які підлягають оподаткуванню.
При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції повністю
підтримав позицію суду першої інстанції.
При винесенні рішення, суди посилались на ст. 12, ст. 31
Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
та пп. 7.2.1 п. 7.2
ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
пояснення представника відповідача, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 2 Закону України від 07.03.1996 № 85 (зі змінами
від 04.10.2001 № 2745) "Про страхування", страховиками визнаються
фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних,
командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю,
які створені згідно із Законом України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
з урахуванням особливостей, передбачених
цим Законом, а також одержали в установленому порядку ліцензію на
здійснення страхової діяльності.
А відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції, що
діяла на спірний період) оподатковувані доходи від страхової
діяльності (крім страхування життя) страховиків-резидентів
оподатковуються за ставкою у розмірі 3% суми валового доходу,
одержаного від страхової діяльності, та не підлягають
оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10 цього Закону.
Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним
доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків,
страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних
(нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду
за договорами страхування і перестрахування ризиків на території
України або за її межами (крім договорів страхування життя),
зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договорами
перестрахування з резидентом та сплачених за договорами
перестрахування з нерезидентом тому ж податковому періоді або за
її межами.
Також згідно ст. 12 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
- перестрахування - страхування одним страховиком
(цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах
ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у
іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який
має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством
країни, в якій він зареєстрований.
Керуючись положеннями вказаного Закону, суди вірно
визначились, що філія до головного офісу сплачувала грошові кошти
із формулюванням платежу: "Перерахування грошових коштів на
формування страхових резервів". Тому правомірним і законним є
висновок про те, що оскільки платежі були здійснені не між
юридичними особами, а у середині компанії, то ці платежі не можуть
свідчити про наявність перестрахування в розумінні Закону України
"Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
.
Зазначеним грунтовним дослідженням обставин справи
спростовується заперечення позивача про те, що зменшити валовий
дохід можна й тоді, коли страховик нараховував ці перестрахувальні
платежі.
Тобто, на противагу заперечень скаржника, необхідно
зазначити, що саме страховик має право в податковому обліку
зменшувати свій валовий дохід від страхової діяльності на суму
переданих у перестрахування платежів за вищезазначеними договорами
страхування. При цьому філії страховика за такими договорами
перестрахування не зменшують свої валові доходи від страхової
діяльності на суму переданих страховиком страхових платежів у
перестрахування. Філії мають сплачувати податок на доходи у
розмірі трьох відсотків від усієї суми отриманих (нарахованих)
страхових платежів, за винятком випадків, коли філії самостійно
укладаю договори перестрахування з перестраховиками в межах
повноважень, наданих їм головним офісом. Тому Дніпропетровською
філією ЗАТ СК "Кремінь" неправомірно зменшено валовий доход за
2003 рік на суму грошових коштів сплачених головним офісом як
перестраховочних премій.
За таких обставин, суди прийшли до вірного висновку, що ДПI
правомірно визначено суму податкового зобов'язання з податку на
прибуток. I таким чином судами законно в позові відмовлено. А
грунтовне дослідження судами фактичних обставин справи повністю
спростовує доводи Скаржника стосовно неправильного застосування
норм матеріального права. Відповідно аналізуючи наведені норми
Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та "Про страхування", встановлено, що суд першої та
апеляційної інстанцій правильно дослідили обставини справи та
винесли судові рішення з дотриманням норм матеріального і
процесуального права, які не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства Страхова
компанія "Кремінь" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
26.01.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.04.2005 по справі № 36/306 залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров