УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17"квітня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
Суддів Брайка А.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Гончаренко Р.С.
за участю представників сторін, згідно протоколу судового
засідання від 17.04.2007 року (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Чернівці на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 08.06.2005 року
та рішення господарського суду Чернівецької області від
03.09.2005 року
у справі № 3/220
за позовом Акціонерного комерційного банку "Правекс-банк",
м. Київ
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про визнання недійсним наказу
ВСТАНОВИВ:
Акціонерний комерційний банк "Правекс Банк" м. Київ
звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом
до державної податкової інспекції у місті Чернівці про визнання
податкового повідомлення-рішення про податкового донарахування
зобов'язання з прибуткового податку та штрафних санкцій у сумі
32496,63грн. від 29.07.2004 року недійсним та стягнення
16248,32грн. збитків.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
03.09.2005 року, яке залишено без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року, позовні
вимоги задоволено в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 29.07.2004 року № 0006731700/0, яким
визначено Буковинській філії податкове зобов'язання у сумі
32496,63 грн., у тому числі 10832,21 грн. податку з доходів
найманих працівників (основний платіж) та 21664,62 грн. штрафних
(фінансових санкцій).
В частині стягнення збитків у розмірі 16248,32 грн. в позові
відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх
інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
№0000731700/0 від 29.07.2004 року, та прийняти нове рішення, яким
відмовити в задоволені позовних вимог Акціонерному комерційному
банку "Правекс-банк".
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та
апеляційної інстанції при вирішені спору по даній справі порушено
норми матеріального та процесуального права. Обгрунтовуючи
касаційну скаргу, податкова посилається на вимоги пункту 6.1
статті 6 Декрету Кабміну України "Про прибутковий податок з
громадян" № 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.1992 року та Iнструкцію про
прибутковий податок з громадян.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому
засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази
в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Чернівці
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
Державною податковою інспекцією у місті Чернівці спільно з
податковою адміністрацією у Чернівецькій області була
проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання
вимог податкового та валютного законодавства Буковинською філією
АКБ "Правекс Банк" за період з першого квітня 2001 року по 30
вересня 2003 року, у ході якої перевіряючи прийшли висновку, що
кредитна установа, припустилася порушень вимог пункту 2 А статті
19 Декрету Кабміну України "Про прибутковий податок з громадян" №
13-92 ( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.1992 року, що привело до неповного
утримання цього виду податку із заробітної плати найманих
працівників у 2002- 2003 роках.
За результатами перевірки було складено акт № 23-508/25074407
від 28.07.2004 року, на підставі якого 29 липня поточного року
прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000731700/0, яким
Буковинській філія визначено податкове зобов'язання у сумі
32496,63 грн., у тому числі -10832,21грн. податку з доходів
найманих представників (основний платіж) та 21664,62грн. штрафних
(фінансових) санкцій.
Приймаючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог,
суди попередніх інстанцій мотивували тим, що за змістом чинного
законодавства під неоподатковуваним мінімумом для обчислення
прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи є
мінімальна заробітна плата, а тому позивачем обчислення і сплата
прибуткового податку з громадян проводилась правомірно у розмірах
та порядку відповідно до вимог діючого законодавства; відмовлено в
частині стягнення збитків у розмірі 16248,32 грн., оскільки для
виникнення права вимоги відшкодування збитків, необхідний сам факт
порушення цивільного права того чи іншого суб'єкта. Судами не
встановлено факту порушення податковим органом будь-яких цивільних
прав позивача.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає
такий висновок обгрунтованим з огляду на таке.
Пунктом першим статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
від
26.12.1992 року передбачено, що сукупний оподаткований доход
зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць,
протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством
розміру мінімальної місячної заробітної плати (неоподаткований
мінімум). Неоподаткований мінімум введено в шкалу ставок
оподаткування (пункт перший, статті 7 цього Декрету).
Правовий аналіз вказаної статті дозволяє суду зробити
висновок, що на момент прийняття даного Декрету, розмір
неоподаткованого мінімуму та місячної заробітної плати були
тотожні, тобто рівнозначні, а з точки зору правового поняття
"місячної заробітної плати" було ширше поняття "неоподаткований
мінімум", який входив складовою частиною до місячної заробітної
плати.
Правомірність такого висновку підтверджується пунктом першим
статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про податковий
податок з громадян", № 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.2002 року яким
зазначено, що прибутковий податок з сукупного оподатковуваного
доходу громадян, обчислюється, виходячи з розміру мінімальних
заробітних плат, а мова про неоподаткований мінімум взагалі не
ведеться, що є свідченням того, що це поняття охоплюється
поняттями - міся чна заробітна плата.
Будь-яких змін в установленому законом порядку у пункт перший
статті 7 зазначеного Декрету не вносилося, а тому у податкового
органу були відсутні правові підстави для донарахування позивачу
податку з доходів найманих працівників із розміру
неоподаткованого мінімуму.
Посилання ДПI у місті Чернівці на підпункт 6.1 пункту 6
Iнструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої
наказом Головної державної податкової інспекції України від
21.04.1993 року № 12 зі змінами і доповненнями та зареєстрованої у
Мінюсті України 9.06.1993 року за номером 64, суд не бере до
уваги, оскільки даний підпункт Iнструкції не узгоджується зі
змістом пункту першого статті 7 Декрету Кабміну України "Про
прибутковий податок з громадян", який має силу Закону.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції,
зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального
права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
оскаржуваного судового рішення не встановлено.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального
права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга Державної податкової
інспекції у м. Чернівці задоволенню не підлягає, а постанова
Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2005 року
та рішення господарського суду Чернівецької області від 03.09.2005
року залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці
залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
08.06.2005 року та рішення господарського суду Чернівецької
області від 03.09.2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Федоров М.О.
Судді
(підпис)
Брайко А.I.
(підпис)
Голубєва Г.К.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
З оригіналом згідно
Суддя
Вищого адміністративного суду М.О.Федоров