ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2007
№ 5-73/05
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 по справі № 2-16/1627.1-2005
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної
особи ОСОБА_1
до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції
АР Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.01.-11.02.2005 у справі № 2-16/1627.1-2005 позов задоволено
частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення
Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в
Автономній Республіці Крим від 22.04.2003 НОМЕР_1 в частині
донарахування податку на додану вартість в сумі 104 868,96 грн. та
застосування фінансових санкцій по податку на додану вартість в
сумі 52 434,48 грн. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної
податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 22.04.2003
НОМЕР_2 в частині донарахування прибуткового податку в сумі 37
486,81 грн.
Судове рішення в частині задоволення позовних вимог
мотивоване тим, що матеріалами справи, зокрема, податковими
накладними підтверджується правомірність включення позивачем сум
ПДВ до податкового кредиту та валових витрат.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.06.2005 по справі № 2-16/1627.1-2005 рішення суду першої
інстанції змінено та в позові відмовлено, посилаючись на те, що
контрагенти позивача не мали права виписувати податкові накладні
оскільки не були зареєстровані як платники податку. В
обгрунтування даного висновку суд поклав дані довідок ДПI.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову
апеляційної інстанції як не законну та залишити в силі рішення
першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як встановлено судами попередніх інстанцій оспорювані
податкові повідомлення-рішення як результат перевірки
Євпотарійської ОДПI в Автономній Республіці Крим про дотримання
податкового законодавства позивачем за період з 01.01.2000 по
31.12.2002, зокрема, по укладеним угодам позивачем з такими
контрагентами як ВКО "Фермер" м. Євпаторія, ПП "IВП" м. Євпаторія,
ТОВ "АТIС" м. Євпаторія, ТОВ "Надія" м. Євпаторія, ПП "Геліус" м.
Херсон.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, рішення повинно бути законним та
обгрунтованим.
В силу пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- датою виникнення права платника
на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетних карток або комерційних чеків, або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що податковий кредит
звітного періоду складається з сум сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів, робіт послуг, вартість яких відноситься до складу валових
витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних
активів, що підлягають амортизації. А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.
7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними; право
на нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п.7.2.4 п.
7.2 ст. 7 наведеного Закону).
Перевіряючи постанову апеляційної інстанції та рішення першої
інстанції, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що
апеляційний суд, не прийняв до уваги обставини встановлені судом
першої інстанції, тому в апеляційного суду не було підстав для
скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи зазначене постанова апеляційної інстанції підлягає
скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі як
законне та обгрунтоване.
Відповідно керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної
особи ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.06.2005 по справі № 2-16/1627.1-2005 скасувати.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
21.01.-11.02.2005 у справі № 2-16/1627.1-2005 залишити без змін.
Головуючий О.В. Карась
Судді: А.I. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров