ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській
області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
30.08.2005р.
у справі № 23/230-04-10263 господарського суду Одеської
області
за позовом Одеської залізниці
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків в Одеській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 25.03.2005
р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 30.08.2005р., позов задоволено: визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення СДПI по роботі з великими
платниками податків в Одеській області від 05.08.2004 р. №
0001800820 в частині визначення Одеській залізниці податкового
зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі основного
платежу 283484,60 грн. та штрафних санкцій в сумі 141742,30 грн.,
накладених на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Судові рішення вмотивовані тим, що позивач правомірно
відповідно до пункту 22.3 ст.22 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зменшив податкове зобов'язання
з податку на прибуток за I квартал 2002 року на 283484,60 грн., що
відповідає сумі коштів, спрямованих позивачем на будівництво житла
для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на
отримання житла згідно законодавства України, за генеральною
угодою про інвестування житла для військовослужбовців Служби
безпеки України від 31.01.1997 р. № 36-0-97 та додаткових угод №
19/463 від 20.09.1999 р. та № 55/1 від 29.03.2002 р.
В касаційній скарзі СДПI по роботі з великими платниками
податків в Одеській області просить скасувати ухвалені у справі
судові рішення та направити справу на новий розгляд суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій
пункту 22.3 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та ст.ст.4-3, 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого здійснений судовий розгляд та
апеляційний перегляд справи.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з пунктом 22.3 ст.22 закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
кошти, спрямовані платником
податку на будівництво та придбання житла для військовослужбовців
та членів їх сімей, які мають право на отримання житла відповідно
до законодавства України, за укладеними до 1 липня 1997 року
угодами про інвестування будівництва житла для військовослужбовців
та членів їх сімей, по яких на 1 липня 1997 року проведені
фактичні витрати, враховуються у зменшення податкового
зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує
розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного /
податкового / періоду, в якому здійснювалося таке інвестування.
протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих
до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого
абзацом першим цього пункту / 1 січня 2006 року /.
Задовольняючи позов та визнаючи неправомірним донарахування
позивачу контролюючим органом податкового зобов'язання за платежем
з податку на прибуток за I квартал 2002 року в сумі 283484,60 грн.
та застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 141742,30
грн., суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд
апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач обгрунтовано
зменшив податкове зобов'язання за вказаний звітний / податковий /
період на зазначену суму грошових коштів, спрямованих в I кварталі
2002 року на будівництво житла для військовослужбовців та членів
їх сімей на підставі генеральної угоди про інвестування житла для
військовослужбовців Служби безпеки України № 36-0-97 від
31.01.1997 р. та додаткових до неї угод № 19/463 від 20.09.1999 р.
та № 55/1 від 29.03.2002 р. по об'єктах, будівництво яких
розпочалося до 1 липня 1997 року, а саме: по вул. Тираспольській,
5 в м. Херсоні, по вул. Віденській, 27 в м. Рівне та по вул.
Сорочинській, 134 в м. Миргороді.
Такий висновок, однак, не грунтується на всебічному, повному
та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
сукупності, вимога щодо якого передбачена частиною 1 ст.43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, за правилами якого здійснений судовий розгляд
справи, та не відповідає правильному застосуванню пункту 22.3
ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
За змістом вказаного пункту вимога щодо початку будівництва
об'єктів для забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх
сімей стосується саме будівництва таких об'єктів в зазначених
цілях.
Це випливає з того, що і укладення інвестиційних угод на
будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і
фактичні витрати по них, а також початок будівництва об'єктів
інвестування як необхідні умови виникнення права на зменшення
податкового зобов'язання на суму інвестованих в будівництво
коштів, згідно вказаного пункту повинно мати місце до однієї
дати - 1 липня 1997 року.
Визнаючи встановленим факт початку будівництва зазначених
об'єктів до 1 липня 1997 року, суди попередніх інстанцій послалися
на довідку ВАТ "Херсонські комбайни" від 13.04.2001 р. № 05-70/150
про початок будівництва житлового будинку / гуртожитку / по вулиці
Тираспольській, 5 в м. Херсоні в третьому кварталі 1978 року; лист
управління містобудування та архітектури виконкому Рівненської
міської ради від 31.01.2003 р. № 01-11/43 про початок будівництва
житлового будинку по вулиці Віденській, 27 в м. Рівне в 1984 році;
довідку інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м.
Миргород від 24.01.2003 р. № 154 АД про початок будівництва
гуртожитку по вулиці Сорочинській, 146 до 1997 року, а також на
лист Київського міського управління статистики від 03.11.2004 р. з
такою ж інформацією щодо початку будівництва об'єктів за вказаними
адресами.
При цьому суд не звернув увагу, що об'єктом інвестування
позивачем в березні 2002 року на суму 123243,60 грн., на підставі
генеральної угоди від 31.01.1997 р. № 36-0-97, як свідчить наявна
у справі копія довідки № 121/1, про надання інвестицій на
будівництво житла для військовослужбовців Служби безпеки України,
був житловий будинок по вулиці Сорочинській, 134 в м. Миргороді.
Не звернув суд увагу і на ту обставину, що вказані об'єкти, як
вбачається з наявних у справі письмових доказів, були побудовані
як гуртожитки, які в подальшому були реконструйовані під житло для
військовослужбовців та членів їх сімей із залученням інвестицій на
підставі вказаної генеральної угоди /копія розпорядження міського
голови м. Херсона від 11.04.2001 р. № 494, копія розпорядження
міського голови м. Рівне від 28.12.2001 р. № 3159-р., копія
рішення виконкому Миргородської міської ради від 09.10.2002 р. №
533 /. Обставина щодо дати початку реконструкції вказаних
гуртожитків під житло для військовослужбовців та членів їх сімей
встановлена в судовому процесі не була, хоча вона має істотне
значення для правильного вирішення спору з огляду на припис пункту
22.3 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
стосовно дати початку будівництва житла з таким
цільовим призначенням, інвестування якого дає право на зменшення
податкового зобов'язання.
Повне встановлення обставин справи вимагало також усунення в
судовому процесі розбіжностей між терміном закінчення будівництва
вищезазначених об'єктів під житло для військовослужбовців та
членів їх сімей, яким згідно наявних у справі копій довідок №
121/1, № 124/1, № 126/1 про надання інвестицій є IУ квартал 2001
року, та терміном здійснення позивачем інвестицій на це
будівництво, яким згідно тих же довідок є березень 2002 року /
а.а.с. 5, 7, 9 /, оскільки зазвичай інвестування передує
будівництву.
Неправильне застосування пункту 22.3 ст.22 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
недотримання вимог ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами першої та
апеляційної інстанцій, як такі, що можуть призвести до
неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції з огляду на межі касаційного перегляду
справи, визначені ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, відповідно до
ст.227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених по
справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд суду
першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити передбачені чинним
законодавством засоби для всебічного, повного з'ясування обставин
справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого
та у відповідності із законом вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській
області задовольнити.
Скасувати постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 30.08.2005р., рішення господарського суду Одеської
області від 25.03.2005р., справу направити на новий розгляд до
господарського суду Одеської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.