ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Ліпського Д.В.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Горбатюка С.А.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Лелюк О.П.
у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Антрацитівського міського суду Луганської
області від 11.12.2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської
області від 26.02.2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
Антрацитівського управління праці і соціального захисту населення
про стягнення одноразової компенсації, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Антрацитівського управління праці і соціального захисту населення
про стягнення одноразової компенсації, передбаченої ст. 48 Закону
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
Рішенням Антрацитівського міського суду Луганської області
від 11.12.2004 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26.02.2004
року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Антрацитівського міського суду Луганської області від 11.12.2004
року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26.02.2004
року, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов,
посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального
права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду
України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок аварії
на Чорнобильській атомній електростанції II категорії.
Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 48 Закону України
"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
щорічна допомога
учасникові ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС II категорії
виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При
цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент
виплати (частина 7 статті 48 цього ж Закону).
Статтею 1 Закону України "Про встановлення мінімальної
заробітної плати на 2003 рік" ( 372-15 ) (372-15)
від 26.12.2002 року
розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.01.2003 року
у розмірі 185 грн. на місяць, а з 01.12.2003 року - 237 грн. Зі
змісту статті 1 цього Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо
можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з
метою реалізації норми статті 48 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, а навпаки, статтею 2 Закону
України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003
рік" передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати
застосування цих норм.
Слід зазначити, що встановлений в 1996 році постановою КМУ №
836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
розмір щорічної допомоги на оздоровлення
протягом тривалих років не змінювався і не відповідав розміру,
встановленому законами України.
У порушення вимог статей 86, 159, 161, 163 Кодексу
адміністративного судочинства України суди належним чином не
визначилися з правовою нормою, що регулює спірні правовідносини,
не звернули увагу на зазначені положення закону і, як наслідок, не
перевірили можливості застосування положень постанови Кабінету
Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 ( 836-96-п ) (836-96-п)
"Про
компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" з огляду на їх невідповідність нормам
Закону, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати всі
ухвалені у справі рішення і направити справу на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Антрацитівського міського суду Луганської області від
11.12.2004 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від
26.02.2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків,
встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Д.В. Ліпський
Судді
(підпис)
С.А. Горбатюк
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
В.В. Юрченко
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін