ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
                   11 квітня 2007 року м. Київ
 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
     головуючого - судді Фадєєвої Н.М.,
     суддів: Гордійчук М.П., Бим М.Є., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
     при секретарі - Коротких В.В.,
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
Приватної  фірми  "Агродизель"  на  рішення  господарського   суду
Харківської  області  від  29  червня  2005  року   та   постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 03  серпня  2005
року у справі за позовом Приватної фірми "Агродизель" до Державної
податкової інспекції у Київському районі м. Харкова  про  визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень, -
                       в с т а н о в и л а:
     У квітні 2005 року Приватна фірма "Агродизель" (надалі -  ПФ)
звернулася до суду з позовом до Державної податкової  інспекції  у
Київському районі м. Харкова про  визнання  недійсними  податкових
повідомлень-рішень  №0001132600/0   від   18.03.2005   року   яким
визначено суму податкового зобов'язання  по  податку  на  прибуток
підприємства в розмірі 2690,75  грн.,  де  2069,81  грн.  основний
платіж та 620,94 грн.  фінансові  санкції,  та  №0001122600/0  від
18.03.2005р.  яким  визначено  суму  податкового  зобов'язання  по
податку на додану вартість у розмірі 5333,78 грн., з яких основний
платіж 3555,85 грн. та 1777,93 грн. штрафні санкції.
     Рішенням  господарського   суду   Харківської   області   від
29.06.2005 року, яке залишено  без  змін  постановою  Харківського
апеляційного господарського суду від  03.08.2005  року,  в  позові
відмовлено.
     Не  погоджуючись  з  судовими   рішеннями   по   справі,   ПФ
"Агродизель" звернулася з касаційною скаргою.
     У касаційній скарзі позивач ставить  питання  про  скасування
рішень судів першої та апеляційної інстанції та  просить  прийняти
нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
     Вимоги скарги мотивуються неправильним  застосуванням  судами
норм матеріального та процесуального права.
     В судове засідання касаційної інстанції сторони не з'явились,
про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
     Розглянувши касаційну скаргу  та  обговоривши  її  доводи  за
матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність
підстав для її задоволення.
     Згідно вимог ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд  касаційної
інстанції залишає  касаційну  скаргу  без  задоволення,  а  судові
рішення - без змін, якщо визнає, що  суди  першої  та  апеляційної
інстанцій   не   допустили   порушень   норм    матеріального    і
процесуального права при  ухваленні  судових  рішень  чи  вчиненні
процесуальних дій.
     Не може бути скасовано судове  рішення  з  мотивів  порушення
судом норм процесуального права, якщо це не призвело  і  не  могло
призвести до неправильного вирішення справи.
     Як встановлено судами попередніх інстанцій та  вбачається  із
постановлених по справі  рішень,  висновки  судів  про  відмову  в
задоволенні позову грунтуються на наступному.
     В  ході  з'ясування  обставин  у  справі,  судами  попередніх
інстанцій  встановлено,   що   понесені   позивачем   витрати   на
транспортні послуги за спірний період не пов'язані з господарською
операцією, первинні документи  оформлені  неналежним  чином,  а  в
спірних податкових накладних № 61/1 від 22.07.2004 р,  №  298  від
31.08.2004р., № 297 від 31.08.2004р. відсутні  підписи  осіб,  від
імені яких вони складені, відсутні печатки цих  підприємств,  тому
такі накладні слід вважати невиданими, оскільки вони не породжують
ніяких прав та обов'язків.
     Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень
був акт  перевірки  від  11.03.05р  "Про  результати  позапланової
перевірки  позивача  з  питань  дотримання  вимог  податкового  та
валютного законодавства за період з 01.04.04р. по 01.01.05р."
     Відповідно до п.2  ст.207  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
        ,  правочин
вважається  таким,  що  вчинений  у  письмовій  формі,  якщо   він
підписаний  його  стороною  (сторонами),  правочин,  який   вчиняє
юридична особа, підписується  особами,  уповноваженими  на  це  її
установчими документами, довіреністю, законом  або  іншими  актами
цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
     Згідно  п.п.  5.3.9  п.5.3.  ст.  5   Закону   України   "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         не  належать  до
складу  валових   витрат   будь-які   витрати,   не   підтверджені
відповідними розрахунковими,  платіжними  та  іншими  документами,
обов'язковість ведення і  зберігання  яких  передбачена  правилами
ведення податкового обліку.
     Згідно  п.п.  7.4.5  п.  7.4  ст.  7  вказаного   Закону   не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат  зі
сплати податку, що
     не   підтверджені   податковими   накладними    чи    митними
деклараціями. У разі, коли на момент  перевірки  платника  податку
органом  Державної  податкової  служби  суми  податку,  попередньо
включені   до   складу   податкового   кредиту,   залишаються   не
підтвердженими  зазначеними  документами,  платник  податку   несе
відповідальність у вигляді встановлених законодавством  фінансових
санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не  підтверджену
належним чином.
     Враховуючи    вищевикладене    суд    касаційної    інстанції
погоджується  з  висновками  судів   попередніх   інстанцій   щодо
відсутності підстав для задоволення позову.
     Судами попередніх інстанцій було вірно застосовано до спірних
правовідносин норми матеріального і процесуального права, зокрема,
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність  в
Україні"  ( 996-14 ) (996-14)
        ,  Закон  України  "Про  податок   на   додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,  Господарський  ( 436-15 ) (436-15)
          та  Цивільний
( 435-15 ) (435-15)
           Кодекси   України,   Правила   перевезень    вантажів
автомобільним транспортом в Україні та дана вірна  правова  оцінка
встановленим у справі обставинам.
     Касаційна  скарга  не  містить  доводів,  які  б  спростували
викладені вище висновки судів.
     Рішення судів викладені  достатньо  повно,  з  посиланням  на
конкретні норми закону, а тому вони скасуванню не підлягають.
     Керуючись   ст.   ст.   220,   221,    224,    231    Кодексу
адміністративного   судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія
суддів, -
                         у х в а л и л а:
     Касаційну скаргу Приватної фірми  "Агродизель"  залишити  без
задоволення.
     Рішення господарського суду Харківської області від 29 червня
2005 року та постанову  Харківського  апеляційного  господарського
суду від 03 серпня 2005 року - залишити без змін.
     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
     Судді: /підпис/
     З оригіналом згідно.
     Суддя: