ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бутенка В.I.,
Сороки М.О. (доповідача),
Штульмана I.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Київського міського
військового комісаріату про перерахунок пенсії,
встановила:
У грудні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеними
вимогами, мотивуючи їх тим, що проходив службу у Збройних Силах
України та у жовтні 1985 року був звільнений у запас і йому була
призначена пенсія. У листопаді 2004 року відповідач безпідставно
відмовив йому у перерахунку пенсії у зв'язку із зміною розмірів
грошового забезпечення, яка відбулася після його звільнення зі
служби.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15
червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м.
Києва від 17 серпня 2005 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами
норм матеріального права, просить судові рішення скасувати, а
справу направити на новий розгляд.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що
відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення
військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
, який визначає
умови та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців
Збройних Сил України, пенсійне забезпечення військовослужбовців,
які мають право на пенсію здійснюється відповідними відомствами в
порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 вищевказаного Закону пенсії особам
офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам,
які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей
обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною
посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за
посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за
вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення
(надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених
законодавством. Сам Закон не встановлює будь-яких обмежень щодо
розміру пенсії, а відносить це питання на вирішення Кабінету
Міністрів Укараїни.
Згідно п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня
1992 року № 393 ( 393-92-п ) (393-92-п)
"Про порядок обчислення вислуги
років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам
офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям
надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам
начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та
членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з таких видів грошового
забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед
звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної
надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового
забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і
науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). При цьому розмір
додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором
тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці
служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60
календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед
зверненням за пенсією незалежно від наявних перерв у службі.
З наведених обставин слідує, що вказані позивачем надбавки
відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й
приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які
отримували її під час проходження служби і звільнені після її
запровадження. Під час проходження служби позивач вказаних
надбавок не отримував, оскільки звільнений до їх запровадження, а
тому дія вищевказаних нормативних актів на нього не поширюється.
Зазначена позивачем премія законодавством не віднесена до
додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються при
обчисленні пенсій військовослужбовцям і також не враховується при
нарахуванні пенсії чи проведенні перерахунку її розміру.
З огляду на вищеописане суди прийшли до вірного висновку про
відсутність правових підстав для задоволення позову. Цей висновок
узгоджується також із п. 8 роз'яснень постанови Пленуму Верховного
Суду України від 15.04.2005 N 4 ( v0004700-05 ) (v0004700-05)
"Про окремі
питання застосування судами України законодавства про пенсійне
забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців
строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів
внутрішніх справ та деяких інших осіб" про те, що законодавством з
питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 р., не
було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій
у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців
та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом "Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб,
нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких
вони не отримували під час служби, а також премій. Закон "Про
внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
,
який набув чинності 1 січня 2005 р., не має зворотної сили, тому
вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після
звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового
забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 р.,
задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства
України (далі КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) підставами касаційного
оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального
чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст.
227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для їх обов'язкового
скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2005 року і
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 серпня 2005 року - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені
лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї
самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою
установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують
міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня
відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до
Верховного Суду України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: