ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження
адміністративну справу № 2-2874/04 за скаргою ОСОБА_1 на
неправомірну бездіяльність Державної податкової адміністрації
України та Білоцерківської об'єднаної податкової інспекції
Київської області, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2004 року ОСОБА_1. звернулась до суду із вказаною
скаргою.
У скарзі посилалась на те, що у березні 2004 року звернулась
до податкової інспекції з заявою про відміну ідентифікаційного
номеру, проханням зробити відмітку у паспорті про право
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, проте
Білоцерківська ОДПI Київської області їй у цьому відмовила.
Просила визнати бездіяльність податкової інспекції
неправомірною, зобов'язати ОДПI залишити за нею раніше встановлену
форму сплати податків та інших обов'язкових платежів, внести в її
паспорт відмітку про право здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного номеру, як це передбачено ч.2 ст.1 Закону
України "Про внесення змін в Закон України "Про державний реєстр
фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів"
( 1003-14 ) (1003-14)
від 16 липня 1999 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської
області від 14 квітня 2004 року вимоги скаржниці задоволено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2004
року рішення районного суду залишено без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, ДПА України подала
касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове
рішення, яким в задоволенні скарги відмовити.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1., суди першої та апеляційної
інстанцій обгрунтовано виходили з того, що за змістом ч. 2 ст. 1
Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників
податків та інших платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
(зі змінами внесеними
Законом України від 16 липня 1999 року №1003 ( 1003-14 ) (1003-14)
) для
осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються
від прийняття ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють
про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені
форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У
паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них
права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, а
відповідно із ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не
вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші
переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру
та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Посилання про відсутність, на час розгляду справи, механізму
внесення відповідного запису в паспорт громадянина за умови
врегулювання питання обліку платників податків та інших
обов'язкових платежів наведеними правовими нормами не могли бути
підставою для невиконання вимог Закону податковими органами.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних
судових рішень не вбачається.
За правилами ч.1 ст. 222, ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
якщо суди не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень то
суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України
залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського
міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2004 року та
ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2004 року
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :