ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
суддів : Бутенка В.I.(доповідач),
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
Штульмана I.В.
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження
адміністративну справу № 2-114/05 за скаргою ОСОБА_1 в інтересах
ОСОБА_2 на неправомірну бездіяльність Державної податкової
адміністрації України та Обухівської об'єднаної державної
податкової інспекції у Київській області, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2005 року ОСОБА_1. звернулась до суду із вказаною
скаргою.
У скарзі посилалася на те, що у грудні 2004 року звернулась
до ДПА України та Обухівської об'єднаної державної податкової
інспекції у Київській області з заявою про звільнення її дочки
ОСОБА_2. від ідентифікаційного податкового номеру, проте ДПА
України та Обухівська ОДПI у Київській області їй у цьому
відмовили.
Просила визнати неправомірною бездіяльність ДПА України та
Обухівської ОДПI у Київській області, залишити за ОСОБА_2. раніше
встановлену форму сплати податків та інших обов'язкових платежів,
звільнив ОСОБА_2. від ідентифікаційного податкового номеру.
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від
17 березня 2005 року вимоги скаржниці задоволено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 червня
2005 року рішення районного суду залишено без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, ДПА України та
Обухівська ОДПI у Київській області подали касаційні скарги, в
яких просять їх скасувати та постановити нове рішення, яким в
задоволенні скарги відмовити.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що касаційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1., суди першої та апеляційної
інстанцій обгрунтовано виходили з того, що за змістом ч. 2 ст. 1
Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників
податків та інших платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
(зі змінами внесеними
Законом України від 16 липня 1999 року №1003) для осіб, які через
свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття
ідентифікаційного номеру та офіційно повідомляють про це
відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми
обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У
паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них
права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, а
відповідно із ч. 2 ст. 5 цього Закону до Державного реєстру не
вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші
переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номеру
та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.
Посилання про відсутність, на час розгляду справи, механізму
внесення відповідного запису в паспорт громадянина за умови
врегулювання питання обліку платників податків та інших
обов'язкових платежів наведеними правовими нормами не могли бути
підставою для невиконання вимог Закону податковими органами.
Доводи касаційних скарг зроблених судами висновків не
спростовують, а тому підстав для скасування або зміни оскаржуваних
судових рішень не вбачається.
За правилами ч.1 ст. 222, ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
якщо суди не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень то
суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без
задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів -
у х в а л и л а :
Касаційні скарги Державної податкової адміністрації України
та Обухівської об'єднаної державної податкової інспекції у
Київській області залишити без задоволення, а рішення
Миронівського районного суду Київської області від 17 березня 2005
року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 червня
2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
С у д д і :