ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.
при секретарі: Біла-Грошко О.А.
за участю представника Миколаївського облвідділення Фонду
соціального захисту інвалідів - Васильченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства
"Чорноморський машинобудівний завод" на рішення Господарського
суду Миколаївської області від 28 лютого 2006 року та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 20 квітня 2006 року
у справі №5/360/05 за позовом Миколаївського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ "Чорноморський
машинобудівний завод" про стягнення штрафних санкцій,
ВСТАНОВИЛА:
Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулося до суду з позовом до ВАТ "Чорноморський
машинобудівний завод" про стягнення штрафних санкцій у сумі 22501
грн. 74 коп. за незабезпечення встановленого нормативу робочих
місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28
лютого 2006 року, залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 20 квітня 2006 року, позов
Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів задоволено.
У поданій касаційній скарзі ВАТ "Чорноморський машинобудівний
завод", з посиланням на порушення судами норм матеріального і
процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення
та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, зокрема,
додатково посилається на заявлення позову Миколаївським обласним
відділенням Фонду соціального захисту інвалідів із пропуском
шестимісячного строку, встановленого ст. 250 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
виходячи з наступного.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов обгрунтували
свої рішення тим, що відповідач не створив робочі місця для
інвалідів і повинен нести відповідальність за ст. 20 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
(далі Закон) від 21.03.1991 р.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Стаття 19 Закону встановлює для підприємств (об'єднань),
установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих
місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення України,
місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі -
органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п.1 Положення про робоче
місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі -
Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 03.05.1995 року № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
зі змінами та доповненнями,
внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002
року, № 19 ( 19-2002-п ) (19-2002-п)
, - це окреме робоче місце, або ділянка
виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та
організації, незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно
відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів
відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено
в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п.3).
Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів і включають їх до колективного договору (п.5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача,
відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця
для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі та
інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту
населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а
органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати
інваліда.
За ст. 19 Закону керівники підприємств (об'єднань), установ і
організацій, незалежно від форми власності і господарювання у разі
незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у
встановленому законом порядку.
Відповідач вимоги закону виконав, що підтверджується наказом
від 30 грудня 2003 року № 225 "Про створення робочих місць для
інвалідів", відповідно до якого на ВАТ "Чорноморський
машинобудівний завод" у 2004 році були створені робочі місця для
інвалідів, згідно нормативу, про що свідчать доповідні записки
начальників цехів, також звіт про зайнятість та працевлаштування
інвалідів за 2004 рік (а. с. 65), поданим до Миколаївського
обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, який
передбачив 27 робочих місць для штатних працівників інвалідів,
створених відповідно 4-х відсотковому нормативу. Iз них фактично
працювала 24 особи.
Згідно з п. 14 Положення підприємства в межах доведеного
нормативу створюють за власні кошти робочі місця для
працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості
та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця
та вакантні посади, на яких може використовуватися праця
інвалідів.
Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами
працевлаштування інвалідів, визначеними у статті 18 Закону, лише
за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні
робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись
праця інвалідів.
Матеріали справи свідчать, що у відповідь на запит ВАТ
"Чорноморський машинобудівний завод" Миколаївське обласне
відділення Фонду соціального захисту інвалідів підтвердило, що
протягом 2004 року для працевлаштування на ВАТ "Чорноморський
машинобудівний завод" інваліди на направлялись (а. с. 26).
Господарські суди не звернули увагу на те, що обов'язок
відповідача створити робочі місця для інвалідів не супроводжується
його обов'язком їх працевлаштувати і не зважили на те, що органами
працевлаштування не приймались заходи, визначені в ст.18 Закону,
щодо працевлаштування інвалідів на робочі місця в Відкрите
акціонерне товариство "Чорноморський машинобудівний завод", а
також на те, що не встановлено фактів відмови відповідача у
працевлаштуванні направлених на вакантні посади інвалідів.
Відповідно до ст. 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та
апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини
справи встановлені повно і правильно, але суди першої та
апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного
судового рішення.
Керуючись ст. ст. 223, 229, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
колегія
суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Чорноморський машинобудівний завод" задовольнити.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 28
лютого 2006 року та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 20 квітня 2006 року скасувати.
У позові Миколаївського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного
товариства "Чорноморський машинобудівний завод" про стягнення
штрафних санкцій у сумі 22501 грн. 74 коп. - відмовити .
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім із випадків, у строки та порядку,
визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: