ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Суддів: Бутенка В. I.,
Лиски Т. О. (доповідач),
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Штульмана I. В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління
Пенсійного Фонду України в м. Керчі про перерахунок пенсії і
стягнення заборгованості по її виплаті, за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
від 11 серпня 2004 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки
Крим від 02 червня 2004 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Зобов'язано УПФ України в м. Керчі поновити ОСОБА_1 основний
розмір пенсії з врахуванням коефіцієнта середньої заробітної плати
працівників народного господарства з 01 листопада 2001 року по 31
грудня 2003 року в розмірі 695,72 грн. Стягнути з УПФ України в м.
Керчі на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію за період з 01
вересня 2001 року по 31 грудня 2003 року в сумі 7311,92 грн., а
також 150 грн. - за юридичні послуги адвоката, 51 грн. - сплачене
державне мито, а всього - 7512,92 грн.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11
серпня 2004 року апеляційна скарга УПФ України в м. Керчі
задоволена, рішення Керченського міського суду Автономної
Республіки Крим від 02 червня 2004 року скасовано та ухвалено нове
рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі на рішення Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 11 серпня 2004 року ОСОБА_1 ставить питання
про скасування рішення суду апеляційної інстанції в зв'язку з
порушенням норм матеріального права та залишення в силі рішення
суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з ст.. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди
першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Судами встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу
років як працівнику льотних екіпажів повітряних суден цивільної
авіації відповідно до ст.. 53 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
.
Після призначення пенсії в законодавство України, яке регулює
пенсійне забезпечення, були внесені зміни.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України"
( 1222-14 ) (1222-14)
від 17 листопада 1999 року (п. 2 розд. 2 "Прикінцеві
положення") передбачено, що дія статті 53 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
поширюється на працівників з
числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації
(пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів,
льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні
роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим
Законом (Закон набрав чинності з 7 грудня 1999 року).
Оскільки позивач вийшов на пенсію до 7 грудня 1999 року, то
відповідно до п.2 розд.2 Прикінцевих положень Закону України "Про
внесення змін в деякі закони України" ( 1222-14 ) (1222-14)
від 07.12.1999
р. йому була перерахована пенсія, а при розрахунку максимального
розміру пенсії використана величина заробітної плати працівників,
зайнятих у галузях економіки України за період із грудня 1998 року
по листопад 1999 року включно, що відповідало вимогам ч. 3 ст. 53
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
. Згаданою
нормою права встановлено, що розмір пенсії для осіб льотних
екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів,
бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів)
і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не
може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної
плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за
календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Постановою Кабінету Міністрів України N 374 від 28 березня
2002 ( 374-2002-п ) (374-2002-п)
року "Про підвищення розмірів пенсій,
призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи", а також пенсій, призначених відповідно
до інших законів України, які раніше не підвищувались"
встановлено, що з 1 квітня 2002 року збільшено пенсії непрацюючим
пенсіонерам на 12 відсотків, у тому числі пенсії, призначені
працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних
екіпажів повітряних суден цивільної авіації.
До прийняття зазначеної постанови інші рішення про підвищення
розміру пенсій працівникам льотного складу цивільної авіації не
приймалися.
Отже, позивачу з 01 вересня 2001 року було помилково
проведено перерахунок пенсії - збільшено її до 695,72 грн.,
оскільки законодавством такий перерахунок не був передбачений.
Враховуючи те, що зазначені перерахунки здійснювались не у
зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови про
підвищення пенсій, у відповідача не було законних підстав для
збільшення її розміру на коефіцієнт зростання середньої заробітної
плати працівників народного господарства у відповідності до п. 7
Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам
льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21 липня 1992
( 418-92-п ) (418-92-п)
року.
Після виправлення помилки розмір пенсії ОСОБА_1 склав 434,58
грн. Даний факт не можна розцінювати як зменшення розміру пенсії,
оскільки мало місце виправлення допущеної помилки.
Таким чином, дії відповідача по приведенню розміру пенсії
ОСОБА_1. у відповідність до вимог чинного законодавства були
правомірними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду
апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і
процесуального права, правова оцінка обставинам справи дана вірно,
а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2004
року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених
ст.. 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді :
В. I. Бутенко
Т. О. Лиска
О. I. Панченко
М. О. Сорока
I. В. Штульман