ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року № К-1347/06 м. Київ
Колегія судців Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - судді: Бутенко В.I.
суддів: Штульмана I.В., Лиски Т.О., Сороки М.О., Панченка
О.I.,-
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
начальника Хустської ОДПI (об'єднаної державної податкової
інспекції) Закарпатської області на рішення Хустського районного
суду Закарпатської області від 03 лютого 2004 року та на ухвалу
апеляційного суду Закарпатської області від 21 квітня 2004 року у
справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірну бездіяльність Хустської
ОДПI Закарпатської області,-
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2004 року ОСОБА_1. звернулась в суд зі скаргою на
неправомірну бездіяльність посадових осіб Хустської ОДПI про
відмову анулювати присвоєний ідентифікаційний номер та зробити
відмітку в її паспорті про можливість реєстрації як фізичної
особи-платника податку без вказаного номера. Свої вимоги
обгрунтовувала тим, що Хустська ОДПI на її письмове звернення
практично відмовила в анулюванні присвоєного ідентифікаційного
номеру та внесення запису до її паспорта. Свою відповідь Хустська
ОДПI мотивувала відсутністю механізму реєстрації фізичних
осіб-платників податку, без вказаного номеру. Вказана відмова, на
думку скаржниці, суперечить ст.1 Закону України "Про внесення змін
до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб-платників
податків та інших обов'язкових платежів" ( 1003-14 ) (1003-14)
від 16 липня
1999р., в якій зазначено, що за громадянином, який відмовився від
ідентифікаційного номеру, зберігається раніше встановлена форма
обліку платників податків, про що робиться в паспорті такої особи
відмітка про наявність права на здійснення платежів за відсутності
ідентифікаційного номеру. ОСОБА_1. вважає, що Хустська ОДПI своїми
діями порушила її конституційні права щодо свободи совісті та
віросповідання.
Рішенням місцевого Хустського районного суду від 03 лютого
2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Закарпатської області від 21 квітня 2004 року, скаргу ОСОБА_1.
задоволено і визнано неправомірною бездіяльність Хустської ОДПI в
Закарпатські області, що полягала у відмові зробити у паспорті
ОСОБА_1. відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які
платежі без ідентифікаційного номеру. Зобов'язано Хустську ОДПI в
Закарпатській області визнати недійсним ідентифікаційний номер
ОСОБА_1 і знеособити присвоєний їй ідентифікаційний номер.
Зобов'язано Хустську ОДПI в Закарпатські області поставити у
паспорті ОСОБА_1. на одній із сторінок, призначених для особливих
відміток (7,8 або 9), відмітку про наявність у неї права
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера такого
змісту: "Має право здійснювати будь-які платежі без
ідентифікаційного номера", завіривши її підписом керівника
Хустської ОДПI у Закарпатській області та гербовою печаткою
Хустської ОДПI у Закарпатській області.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, начальник
Хустської ОДПI подав касаційну скаргу до Верховного Суду України,
який своїм листом від 11 жовтня 2005 року передав її для вирішення
до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого
2007 року касаційна скарга була прийнята до провадження суду, по
ній відкрито касаційне провадження.
У касаційній скарзі начальник Хустської ОДПI Закарпатської
області просить скасувати рішення Хустського міського суду від 03
лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області
від 21 квітня 2004 року та закрити провадження у справі,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом. Законом України від 16 липня 1999 р. N 1003
були внесені зміни до Закону України "Про Державний реєстр
фізичних осіб - платників податків та інших платежів"
( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
. Відповідно до доповненої ч.2 ст.1 цього Закону
для осіб, які через свої релігійні або інші переконання
відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно
повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються
раніше встановлені форми обліку платників податків та інших
обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться
відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номера.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про Державний реєстр
фізичних осіб -платників податків та інших платежів"
( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
до державного реєстру не вноситься інформація про
осіб, котрі через свої релігійні переконання відмовляються
прийняти ідентифікаційний номер і офіційно повідомили про це
відповідні органи.
Закон не передбачає обмежень застосування згаданої норми щодо
осіб, яким ідентифікаційний номер вже було присвоєно. Водночас,
ч.2 ст.1 та ст.5 Закону врегульовано питання обліку осіб, які
через релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття
ідентифікаційного номера.
Тобто, діючим законодавством визначено право громадян на
перераховані умови реєстрації фізичних осіб - платників податків
та на відмітку про це у паспорті, яке не може бути порушеним.
За таких обставин висновки судів першої та апеляційної
інстанцій про те, що скаржник має право на звільнення від
ідентифікаційного номера та внесення про це відмітки в паспорт є
правильним.
ТакЖі чином, суди не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень,
тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу начальника Хустської ОДПI в Закарпатській
області залишити без задоволення.
Рішення Хустського міського суду Закарпатської області від 03
лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області
від 21 квітня 2004 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Згідно ст.ст.236, 237 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
рішення суду
касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду
України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з
дня відкриття таких обставин.
Судді: підписи
З оригіналом згідно: Суддя I.В.Штульман