ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     10 квітня 2007 року м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
     головуючого Співака В.I.
     суддів Білуги С. В.
     Гаманка О.I.
     Загороднього А. Ф.
     Заїки М.М.
     при секретарі Проценко О. О.,
     розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської
області від 20 березня  2006  року  та  ухвалу  апеляційного  суду
Київської області від 26 травня 2006 року у справі за його позовом
до військової частини А-1789  та  військової  частини  А-2502  про
стягнення невиплаченого грошового забезпечення, -
     в с т а н о в и л а:
     У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду  із  позовом  до
військової  частини  А-1789  та  військової  частини  А-2502   про
стягнення невиплаченого грошового забезпечення.
     Постановою  Васильківського  міськрайонного  суду   Київської
області від 20 березня  2006  року,  залишеною  без  змін  ухвалою
апеляційного суду Київської області від 26  травня  2006  року,  в
задоволенні позову відмовлено.
     У  касаційній  скарзі  ОСОБА_1  просить  скасувати  постанову
Васильківського  міськрайонного  суду  Київської  області  від  20
березня 2006 року та ухвалу апеляційного  суду  Київської  області
від 26 травня 2006 року,  посилаючись  на  порушення  судами  норм
матеріального права, та ухвалити нове судове рішення,  яким  позов
задовольнити.
     Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів   першої   та   апеляційної   інстанцій   щодо   правильного
застосування норм матеріального та процесуального  права,  вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
     Судами  першої  та  апеляційної  інстанцій  встановлено,   що
позивач проходив військову службу у військовій частині А-2780 у м.
Старокостянтинів, яка знаходилась на  фінансовому  забезпеченні  у
військової частини  А-2502  та  в  період  з  11.10.2003  року  по
30.11.2004 року у військовій  частині  А-1789  у  м.  Васильків  і
18.10.2004 року, наказом Міністра оборони України  №808,  він  був
звільнений в запас у зв'язку із скороченням штатів  та  30.10.2004
року був виключений зі списків військової частини А-1789.
     Відмовляючи в задоволенні позову суди обгрунтовано виходили з
того,  що  відповідно  до  Указу  Президента  України   №389   від
05.05.2003 ( 389/2003 ) (389/2003)
          року  "Про  надбавки  військовослужбовцям
Збройних  Сил  України,  Міністерства  внутрішніх  справ  України,
Адміністрації Державної прикордонної служби України та  Управління
державної охорони України за безперервну службу", Міністру оборони
України надано право  встановлювати,  в  тому  числі,  порядок  та
умови, виплати надбавки за безперервну  службу  в  Збройних  Силах
України     у     відсотках     від     грошового     забезпечення
військовослужбовцям,  які  мають   високі   результати   службової
діяльності, залежно від вислуги, з 01 травня 2003  року  в  різних
відсотках та за рахунок коштів, передбачених у Державному  бюджеті
України на утримання Збройних Сил України.
     Судами вірно встановлено,  що  згідно  довідок  відповідачів,
виплата  надбавок  проводилась  ОСОБА_1  у  2003-2004   роках   за
безперервну службу відповідно до  встановлених  Міністром  оборони
України розмірів в повному обсязі.
     Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та  апеляційної  інстанцій
норм  матеріального  та  процесуального  права,  правової   оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати  та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в  судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність  того  чи  іншого
доказу.
     На підставі викладеного, колегія суддів вважає,  що  порушень
судами першої  та  апеляційної  інстанцій  норм  матеріального  та
процесуального  права  при  вирішенні  цієї  справи  не  допущено.
Правова оцінка обставин у справі  дана  вірно,  а  тому  касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
     Керуючись  статтями  220,  222,   224,   230,   231   Кодексу
адміністративного  судочинства  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
           ,   колегія
суддів -
     у х в а л и л а:
     Касаційну  скаргу  ОСОБА_1  залишити   без   задоволення,   а
постанову Васильківського міськрайонного  суду  Київської  області
від 20 березня 2006 року та  ухвалу  апеляційного  суду  Київської
області від 26 травня 2006  року  у  справі  за  його  позовом  до
військової  частини  А-1789  та  військової  частини  А-2502   про
стягнення невиплаченого грошового забезпечення - без змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий Співак В. I.
     Судді Білуга С. В.
     Гаманко О. I.
     Загородній А. Ф.
     Заїка М. М.
     З оригіналом згідно суддя  Гаманко О. I.