ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
при секретарі Замезі Ю.I..,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі на
постанову апеляційного суду Тернопільської області від
02.03.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1. до управління
Пенсійного фонду України в м. Тернополі, управління Національного
банку України в Тернопільській області про визнання неправомірною
відмову у здійсненні перерахунку призначеної пенсії, здійснення
перерахунку пенсії, зобов'язання видачі довідки про заробіток та
стягнення моральної шкоди, -
встановила:
У червні 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до
управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, управління
Національного банку України в Тернопільській області про визнання
неправомірною відмову у здійсненні перерахунку призначеної пенсії,
здійснення перерахунку пенсії, зобов'язання видачі довідки про
заробіток та стягнення моральної шкоди.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від
09.12.2005р. у задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.
Постановою апеляційного суду Тернопільської області від
02.03.2006р. апеляційну скаргу ОСОБА_1. було задоволено. Постанова
Тернопільського міськрайонного суду від 09.12.2005р. в частині
відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. про визнання відмови
у здійсненні перерахунку призначеної пенсії, здійснення
перерахунку пенсії скасувати. Визнано відмову управління
Пенсійного фонду України в м. Тернополі у проведенні перерахунку
пенсії ОСОБА_1. неправомірною. Зобов'язано управління Пенсійного
фонду України в м. Тернополі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1.
з часу її призначення з врахуванням до заробітку, з якого
визначається пенсія, премій, приурочених до свят та виплачених за
період з березня 2002р. по грудень 2003р. В іншій частині
постанову було залишено без змін.
На зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції
надійшла касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в м.
Тернополі, в якій ставиться питання про його скасування та
залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в
м. Тернополі задоволенню не підлягає, оскільки судове рішення суду
апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм
матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у
справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і
не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу
адміністративного судочинства України для зміни чи скасування
судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України "Про
державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
заробітна плата державних службовців
складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги,
надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Статтею 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії
включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які
відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
нараховується збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної
величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників,
оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного
доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких
справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що
діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що
позивач, як державний службовець, отримував диференційовану премію
з врахуванням особистого вкладу працівника в загальні результати
роботи і на яку нараховувався збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування, а тому відмова органів Пенсійного фонду
України перерахувати пенсію позивачу є неправомірною.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Керуючись ст.ст. 212, 215, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.
Тернополі залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду
Тернопільської області від 02.03.2006р. по справі за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі,
управління Національного банку України в Тернопільській області
про визнання неправомірною відмову у здійсненні перерахунку
призначеної пенсії, здійснення перерахунку пенсії, зобов'язання
видачі довідки про заробіток та стягнення моральної шкоди - без
змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга