ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
іменем України
4 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Смоковича М.I.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
з участю секретаря судового засідання Марушевського А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній
інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського міського голови та
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні
відповідача Фонду комунального майна Чернігівської міської ради
про поновлення на роботі, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Чернігівського міського голови та
ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від
06 вересня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
У червні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до
Чернігівського міського голови про поновлення на посаді голови
Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, з якої був
звільнений 05 травня 2006 року відповідно до пункту 1 статті 36
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
Вимоги обгрунтовував тим, що в заяві про звільнення він не
вказував дату звільнення, що підтверджує відсутність домовленості
між ним та відповідачем про звільнення за угодою сторін, а тому
вважає звільнення неправомірним.
Просив задовольнити позовну заяву.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 07
липня 2006 року в задоволені позовних вимог відмовлено.
Зобов'язано Чернігівського імського голову змінити формулювання
причин звільнення ОСОБА_1з пункту 1 статті 36 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
на частину 1 статті 38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
та дату
звільнення з о5 травня 2006 року на 17 травня 2006 року.
Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 06
вересня 2006 року апеляційна скарга позивача задоволена
частково. Постанову суду першої інстанції змінено у наступний
спосіб: виключено з постанови суду вказівку про зміну формулювання
причини звільнення ОСОБА_1 з посади голови фонду комунального
майна Чернігівської міської ради з п. 1 ст.35 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
на ч. 1 ст. 38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, а в частині
зміни дати звільнення з роботи змінено шляхом зміни цієї дати на
30 червня 2006 року.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без
зміни.
У касаційній скарзі Чернігівський міський голова, посилаючись
на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної
інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції,
оскільки вважає обгрунтованим рішення першої інстанції, який
керуючись статтею 235 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
зобов'язав
відповідача змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1з п.1
ст. 36 на ч.1 ст. 38 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
та дату звільнення з
5 травня на 17 травня 2006 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права
просив скасувати рішення судів з ухваленням нового рішення про
поновлення позивача на роботі. В касаційній скарзі зазначав, що
суд апеляційної інстанції безпідставно переніс дату звільнення з
05 травня на 30 червня 2006 року. Крім того зазначив, що перенос
дати звільнення був здійснений тільки на підставі пояснень його
представника, в той час як на підставі п.1 статті 36 КЗпП підстава
та дата звільнення погоджується в двосторонньому порядку між
роботодавцем та працівником.
Чернігівський міський голова подав до Вищого
адміністративного суду України заяву від 11 грудня 2006 року
№3-20/1532, в якій заявив про відмову від касаційної скарги.
Оскільки відповідно до частини 1 статті 218 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
відмова від
касаційної скарги це право особи, яка її подає, то колегія суддів
приходить до висновку, що зазначену заяву слід задовольнити та
закрити касаційне провадження по касаційній скарзі Чернігівського
міського голови.
Касаційна скарга ОСОБА_1підлягає до часткового задоволення з
таких підстав.
Відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції виходив з
того, що за угодою сторін позивач підлягає звільненню 30 червня
2006 року.
Такий висновок апеляційного суду не відповідає нормам
матеріального права та зроблений з порушенням правил оцінки
доказів на недоведених обставинах.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.
Пленум Верховного Суду України в пункті 8 постанови від 6
листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових
спорів" ( v0009700-92 ) (v0009700-92)
роз'яснив, що при домовленості між
працівником і власником підприємства, установи, організації або
уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1
ст. 36 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
(за згодою сторін) договір
припиняється в строк, визначений сторонами.
Отже, для вирішення даного спору судам необхідно було
встановити, умови звільнення, укладені між позивачем та
відповідачем, зокрема, строк припинення трудового договору,
визначеного сторонами на момент розірвання трудового договору.
Однак, суди попередніх інстанцій не врахували зазначених
вимог матеріального права.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач хотів
звільнитися 30 червня 2006 року не відповідає матеріалам справи та
грунтується лише на поясненнях представника позивача, хоча позивач
в суді першої інстанції пояснював, що взагалі не бажав
звільнятись.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач
бажав звільнитись за угодою сторін 30 червня 2006 року,
підтверджено суперечливими доказами.
За таких обставин суд апеляційної інстанції порушив правила
оцінки доказів під час встановлення факту щодо визначення
сторонами строку припинення трудового договору та встановив його
на неповно з'ясованих обставинах.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
не може досліджувати докази та
встановлювати обставини справи.
З огляду на викладене, оскаржувані рішення судів першої та
апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи
в суд першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 07
липня 2006 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської
області від 06 вересня 2006 року скасувати та направити справу на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою
Чернігівського міського голови, закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий /підпис/ Смокович М.I.
судді /підпис/ Весельська Т.Ф.
/підпис/ Горбатюк С.А.
/підпис/ Мироненко О.В.
/підпис/ Чумаченко Т.А.
З оригіналом згідно
Суддя: