Iменем України
УХВАЛА
4 квітня 2007 року м. Київ
Справа №К-21947/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:
Степашко О.I.
Судді:
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Нечитайло О.М.
Сергейчук О.А.
при секретарі
Гончаренко Р.С.
за участю представників
позивача
Кандаура I.В.
відповідача
прокуратури
Кочкаров В.В., Каховська Г.О.
Турлова Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
ДПI у Ворошиловському районі м. Донецька
на постанову
Господарського суду Донецької області
від
28.02.2006 року
та на ухвалу
Донецького апеляційного господарського суду
від
17.04.2006 р.
у справі
№ 28/404
за позовом
Акціонерного товариства закритого типу "Втормет"
до
1. ДПI у Ворошиловському районі м. Донецька;
2. Відділення Державного казначейства у м. Донецьку
про
стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість
в с т а н о в и в :
Акціонерне товариство закритого типу "Втормет" (надалі -
позивач, АТЗТ "Втормет") звернулось до Господарського суду
Донецької області з позовною заявою до Державної податкової
інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (надалі -
відповідач-1, ДПI у Ворошиловському районі м. Донецька) та
Відділення Державного казначейства у м. Донецьку (надалі -
відповідач-2, Відділення Держказначйства у м. Донецьку) про
стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в
сумі 1 293 494,00 грн.
Постановою Господарського суду Донецької області від
28.02.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького
апеляційного господарського суду від 17.04.2006 року, позов
задоволено.
Судові рішення аргументовані тим, що сума податку на додану
вартість позивачем була сплачена в складі ціни товару, що
документально підтверджується; сума, що підлягає бюджетному
відшкодуванню за лютий 2005 року відшкодована частково,
перевірками не встановлено порушення формування позивачем
податкового кредиту у лютому 2005 року; довідки проведення
зустрічних перевірок контрагентів позивача, надані відповідачем-1,
не спростовують наявність надлишкової сплати позивачем податку на
додану вартість (надалі -ПДВ).
В касаційній скарзі державна податкова інспекція у
Ворошиловському районі м. Донецька, просить скасувати ухвалу
Господарського суду Донецької області від 28.02.2006 року та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
17.04.2006 року і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити,
посилається на порушення норм матеріального і процесуального
права.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство
закритого типу "Втормет" (ідентифікаційний код 25096030)
зареєстроване як юридична особа виконкомом Ворошиловського району
м. Донецька 04.07.1997 року.
Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.
Донецька проведено перевірку Акціонерного товариства закритого
типу "Втормет" за періоди: листопад, грудень 2004 року, січень,
лютий 2005 року, за результатами якої складено акт від 28.03.2005
року № 10/23-2-212-1-25096030.
В ході перевірки порушень позивачем формування податкового
кредиту не встановлено, відшкодуванню за лютий 2005 року підлягає
сума в розмірі 1 521 758,00 грн. по строку відшкодування на
01.07.2005 року.
Відповідно до звітної податкової декларації за лютий 2005
року, від'ємне значення податку на додану вартість в цьому
податковому періоді склало 1 521 758,00 грн. Позивачем був
визначений порядок відшкодування - залишок суми податку на додану
вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових
зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів,
який настає після подання цієї декларації, підлягав перерахуванню
на рахунок позивача в установі банку.
Оскільки Державною податковою інспекцією у Ворошиловському
районі м. Донецька сума, що підлягає бюджетному відшкодування в
повному обсязі не відшкодована отримано відшкодування в сумі 97
395,00 грн.), позивач просить стягнути з Державного бюджету
України бюджетну заборгованість в сумі 1 293 494,00 грн., з
урахуванням направлення суми 130 869,00 грн. за лютий 2005 року в
рахунок майбутніх платежів).
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки
обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Виходячи з припису пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 року №
168/97-ВР в редакції Закону, яка була чинною під час виникнення
спірних правовідно син, (далі - Закон № 168), бюджетне
відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з
бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(в редакції Закону, яка була чинною під час
виникнення спірних правовідносин), суми податку, що підлягають
сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у
разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно
з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
При цьому, підставою для отримання відшкодування є дані
тільки податкової декларації за звітний період.
Підпункт 8.1. ст. 8 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, визначає, що
платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт)
і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Тобто підставою для отримання такого відшкодування є декларація з
ПДВ, розрахунок експортного відшкодування з необхідними додатками.
Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:
а) митною декларацією, яка підтверджує факт вивезення
(експортування) товарів за межі митної території України,
відповідно до митного законодавства, або актом (іншим документом),
який засвідчує передання права власності на роботи (послуги),
призначені для їх споживання за межами митної території України;
б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахування
платником податку коштів на користь іншого платника податків, в
оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з урахуванням податків,
нарахованих на ціну такого придбання, а при вивезенні
(експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким
платником податку, ввізною митною декларацією, що підтверджує факт
митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній
території України.
Відповідно пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку
за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною
декларацією.
Згідно з п. 8 Положення про вантажно-митну декларацію,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997
р. № 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
, вантажно-митна декларація вважається
оформленою за наявності на всіх її аркушах особистої номерної
печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Оскільки Акціонерне товариство закритого типу "Втормет"
сплатило податок на додану вартість в частині ціни імпортованого
товару, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, належним
чином завірені копії яких, оформлені згідно вимог діючого
законодавства, містять відбиток номерної печатки інспектора
митниці, що не заперечується відповідачем-1, містяться в
матеріалах справи, то позивачем правомірно включено 1 293 494,00
грн. до складу податкового кредиту, що підлягає бюджетному
відшкодуванню.
Крім того, сплата позивачем податку на додану вартість,
зазначена в вантажно-митних деклараціях встановлена під час
перевірки, а тому є встановленим фактом та не підлягає доказуванню
згідно п. 3 ст. 72 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Щодо твердження Державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька, що сплата податку на додану
вартість до бюджету контрагентами позивача не встановлена, то
судова колегія касаційної інстанції звертає увагу, що порядок
сплати податку на додану вартість, порядок віднесення сплаченого
податку на додану вартість до податкового кредиту, порядок його
повернення та інші питання, що стосуються податку на додану
вартість регулюються Законом № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який не
пов'язує виникнення права покупця на віднесення до податкового
кредиту сум, сплачених в ціні придбання з обставиною підтвердження
його контрагентом факту сплати податку на додану вартість до
бюджету, та з тією обставиною, чи були проведені контролюючим
органом зустрічні перевірки.
Крім того, у довідках податкових органів про проведення
зустрічних перевірок контрагентів позивача (ТОВ "Вторма", ТОВ
"Укрпромрезерв", ТОВ "Металургпром", ТОВ "Азопромхолдинг"),
належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи,
зазначається, що підприємствами - контрагентами позивача включені
до податкових зобов'язань, суми податку на додану вартість,
визначені у податкових накладних, наданих позивачеві, та порушень
не встановлено.
Таким чином, даними довідками підтверджується надмірна сплата
податку на додну вартість Акціонерним товариством закритого типу
"Втормет".
Разом з тим, як зазначено в акті перевірки Акціонерного
товариства закритого типу "Втормет", експортована продукція була
вироблена позивачем шляхом власного виробництва на виробничому
підрозділі АТЗТ "Втормет", проведення зустрічних перевірок
контрагентів позивача не передбачалось.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного
суду України погоджується з висновками господарських судів
попередніх інстанцій, що вимоги позивача про стягнення з
Державного бюджету України заборгованості з податку на додану
вартість в сумі 1 293 494,00 грн. за лютий 2005 року підлягають
задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті
судових рішень у справі № 28/404 господарські суди першої та
апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо
встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних
правовідносин сторін норми матеріального права.
За таких обставин, касаційна скарга Державної податкової
інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька підлягає залишенню
без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області
від 28.02.2006 року та ухвала Донецького апеляційного
господарського суду від 17.04.2006 року у справі № 28/404 - без
змін.
Керуючись ст.ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
у х в а л и в :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення, а
постанову господарського суду Донецької області від 28.02.2006
року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від
17.04.2006 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Степашко О.I.
Судді: Ланченко Л.В.
Нечитайло О.М.
Пилипчук Н.Г.
Сергейчук О.А.
З оригіналом згідно: