УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.04.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: Сомової I.В.
відповідача: Пипка Р.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Державної податкової інспекції Голосіївському районі м.Києва та
Науково-виробничого приватного підприємства "ГЮСС"
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
13.02.2006 р. та постанову Господарського суду м.Києва від
21.11.2005 р.
у справі № 29/337
за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "ГЮСС"
до Державної податкової інспекції Голосіївському районі
м.Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У справі заявлено позов про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення №0001182626/0 від 30.05.2003 р., яким
позивачу за порушення п.13 ст.3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на підставі п.1 ст.17 цього
Закону визначено податкове зобов'язання за платежем фінансові
санкції в сумі 17831,65 грн.
Постановою Господарського суду м.Києва від 21.11.2005 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 13.02.2006 р., позов задоволено частково.
Визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення в
сумі 6885,65 грн. повністю та в сумі 10946,00 грн. в частині
визначення, як суми податкового зобов'язання. В решті позовних
вимог відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційними
скаргами як позивача так і відповідача.
У касаційній скарзі позивача та доповнені до неї ставиться
питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та зміну
постанови суду першої інстанції, визнавши недійсним податкове
повідомлення-рішення повністю, з підстав порушення норм
матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі відповідача ставиться питання про
скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в
позові, з підстав порушення норм матеріального права.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив касаційну
скаргу відповідача залишити без задоволення, вважаючи викладені в
ній доводи необгрунтованими та безпідставними.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу позивача просив
касаційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні
скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані, зокрема: проводити розрахункові операції на повну
суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у
встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи
реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних
розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових
операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із
застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових
книжок (п.1); забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на
місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному
звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання
розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими
квитанціями, виданими з початку робочого дня (п.13).
За порушення приписів Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
(далі - Закон "Про РРО") до
суб'єктів підприємницької діяльності за рішенням відповідних
органів державної податкової служби застосовуються фінансові
санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих
послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення
розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів
(наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій
через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування
відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання
розрахункової операції, або проведення її без використання
розрахункової книжки (п.1 ст.17); у разі невідповідності суми
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка
зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової
книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями,
виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької
діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному
розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (ст.22).
Як встановлено у справі, 14.05.2003 р. відповідачем здійснена
контрольна перевірка дотримання позивачем вимог податкового
законодавства та інших законів та підзаконних актів України, за
результатами якої складено акт №79/0/901.
Перевіркою встановлено, що позивачем здійснювалась реалізація
нафтопродуктів за готівковим розрахунком із застосуванням РРО. За
даними Х-звіту в касі знаходилось 1942,33 грн., а фактично - 572,2
грн. Також на місці реалізації нафтопродуктів виявлено талонів на
загальну суму 3050,3 грн., а згідно денного звіту на суму 861,1
грн. Дана розбіжність виникла внаслідок не проведення
розрахункових операцій через РРО.
На підставі акту перевірки прийнято податкове
повідомлення-рішення №0001182626/0 від 30.05.2003 р., яким за
порушення п.13 ст.3 Закону України "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на
підставі п.1 ст.17 цього Закону визначено податкове зобов'язання
за платежем фінансові санкції в сумі 17831,65 грн., у т.ч. в
розмірі 6885,65 грн. за невідповідність сум готівки даним денного
звіту та 10946,00 грн. за не проведення талонів через РРО.
Суди попередніх інстанцій повно і всебічно оцінивши обставини
справи, дійшли вірного висновку, що позивачем не спростовано
висновки акту перевірки щодо невідповідності суми готівкових
коштів на місці проведення розрахунків даним денного звіту. Однак,
за дане порушення застосовуються штрафні санкції на підставі ст.22
Закону "Про РРО", в спірному податковому повідомленні-рішенні
зазначено лише п.1 ст.17 цього Закону. Таким чином, відповідач
невірно визначив норму закону при застосуванні до позивача
штрафних санкцій, у зв'язку з чим нарахування штрафних санкцій в
розмірі 6885,65 грн. є неправомірним.
Визначення "розрахункової операції" наведено в ст.2 Закону
"Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, а саме: це приймання від покупця
готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо
за місцем реалізації товарів (послуг).
Талони при здійсненні операцій не можуть використовуватися
лише як акт приймання-передачі, оскільки право власності на товар
може виникнути лише у разі його передачі. Факт переходу права
власності від позивача до контрагентів підтверджується поверненням
талона продавцю. Відсутність талона позбавляє права на отримання
нафтопродуктів.
Відповідно до Закону касовий чек є розрахунковим документо м,
який підтверджує факт продажу товару.
Згідно із вимогами чинного законодавства (Технічні вимоги до
спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для
автозаправних станцій, встановлені Додатком № 7 до протокольного
рішення від 27.06.2002 р. № 13 Державної комісії з питань
впровадження електронних систем і засобів контролю та управління
товарним і грошовим обігом, Вимоги щодо реалізації фіскальних
функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер
застосування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 18.02.2002 р. № 199 ( 199-2002-п ) (199-2002-п)
) реалізація пального через
АЗС повинна здійснюватись із застосуванням спеціалізованих
комп'ютерно-касових систем, які повинні бути включені до
Держреєстру, відповідати вищевказаним Технічним вимогам до ЕККА та
повинні забезпечувати відпуск пального в єдиному циклі з
друкуванням фіскального касового чека.
Оскільки позивачем не надано доказів, які свідчать, що
конструкція касового апарату містить технічні перешкоди для
проведення розрахункових операцій з використанням талонів, суди
дійшли вірного висновку, що придбання нафтопродуктів за талонами
не звільняє його від обов'язку проведення цих операцій через РРО.
Згідно ст.25 Закону "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суми фінансових
санкцій, визначені ст.ст.17-24 цього Закону, підлягають
перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до
відповідного місцевого бюджету за місцем їх реєстрації в
десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової
служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
Судами встановлено, що таке рішення відповідачем не
приймалось, а позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення,
яким визначено податкове зобов'язання.
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлено вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів
(обов'язкових платежів), згідно якого штраф за порушення ст.3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не відноситься до податкових платежів, а тому не
може бути податковим зобов'язанням у розумінні Закону України №
2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Ст. 4 пп. 4.2.2 Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено
вичерпний перелік випадків, в яких органи державної податкової
служби можуть визначити податкове зобов'язання платнику податків.
Оскільки визначена в спірному податковому
повідомленні-рішенні сума не є податковим зобов'язанням, суди
попередніх інстанцій правомірно визнали спірне податкове
повідомлення - рішення недійсним в частині визначення 10946,00
грн. штрафних санкцій, як податкового зобов'язання.
Доводи касаційних скарг не беруться до уваги, оскільки не
спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Позивачем не надано доказів, що в місці отримання товарів
операції з розрахунків у готівковій формі ним не здійснюються, а
тому посилання на незастосування судами п.12 ст.9 Закону "Про РРО"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
є безпідставними.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої
та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини
справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права
прийняв правильне рішення, підстав для задоволення касаційних
скарг та скасування судових рішень немає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м.Кива та Науково-виробничого приватного
підприємства "ГЮСС" залишити без задоволення, а постанову
Господарського суду м.Києва від 21.11.2005 р. та ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 13.02.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
О.М.Нечитайло Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали виготовлено 10.04.2007 р.