ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" квітня 2007р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
головуючого Конюшка К.В.
суддів: Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Каліушко Ф.А.
за участю представників:
позивача: Овчінніков М.Б., Літнарович Т.I., Пляшечник О.Г.,
Третьякова О.I.
відповідача: Вовк Д.В.
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Запоріжжі на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 02.11.2005р
у справі № 6/97
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Запоріжжяобленерго"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2005 року Закрите акціонерне товариство
"Запоріжжяобленерго" звернулось до Господарського суду Запорізької
області з позовом до Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
про (з урахуванням уточнених позовних вимог) визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 0000280203/3 від 01.03.2005р.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що
рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2004р.
у справі № 25/68 підтверджена заборгованість ВАТ
"Запоріжжяобленерго" перед ДП "Енергоринок" в сумі 702 542 385,78
грн. При цьому, на думку позивача, позиція податкового органу про
те, що ВАТ "Запоріжжяобленерго" відповідно до приписів п.12.1.5.
ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
повинно було збільшити валові доходи на суму
непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку
досудового врегулювання спорів, або судом чи за виконавчим написом
нотаріуса, є помилковою, оскільки вказана норма була запроваджена
Законом України від 24.12.2002р. № 349-IV "Про внесення змін до
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 349-15 ) (349-15)
і набула чинності з 01.01.2003р.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від
17.06.2005р. в позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
02.11.2005р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Запоріжжяобленерго" задоволено частково. Рішення Господарського
суду Запорізької області від 17.06.2005р. у справі № 6/97
скасовано. Позов Відкритого акціонерного товариства
"Запоріжжяобленерго" задоволено. Визнано недійсним (нечинним)
податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.
Запоріжжі № 0000280203/3 від 01.03.2005р.
Не погоджуючись з постановою суду другої інстанції,
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Запоріжжі оскаржила її в касаційному
порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати дану постанову
з мотивів порушення апеляційним судом норм матеріального права, і
залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
В судовому засіданні представник відповідача (скаржника)
підтримав доводи касаційної скарги.
У запереченні від 26.02.2007р. б/н на касаційну скаргу та
доповненнях від 02.04.2007р. б/н до заперечення позивач просив
залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного
господарського суду - без змін.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи,
викладені у запереченні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права і матеріали справи,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами
документальної позапланової перевірки позивача було складено акт
від 28.09.2004р. № 17/32-03/00130926 (далі по тексту - Акт).
Даними вказаного Акту встановлено, що при визначенні валового
доходу ВАТ "Запоріжжяобленерго" за період з 01.01.2004р. по
01.07.2004р. не включено до валового доходу сумнівну (безнадійну)
заборгованість за рішенням Господарського суду від 12.02.2004р. у
справі № 25/68. Таким чином, на думку податкового органу, в
порушення п.п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997р.
№ 283/97-ВР (далі - Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР)
позивачем занижено валовий дохід за I квартал 2004р. на 702 542
385,78 грн.
На підставі Акту податковим органом було прийнято податкове
повідомлення-рішення від 30.09.2004р. № 0000280203/0, яким
визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у розмірі 125 170 235,64 грн., у тому числі 62 585 117,82
грн. основного платежу та 62 585 117,82 грн. штрафних (фінансових)
санкцій.
В результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання
рішенням Державної податкової адміністрації України від
22.02.2005р. про результати розгляду скарги скасоване податкове
повідомлення-рішення № 0000280203/0 від 30.09.2004р. в частині
застосування штрафних (фінансових) санкцій.
При цьому 01.03.2005р. податковим органом прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000280203/3, яким визначено суму
податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі
93 877 676,73 грн., в тому числі 62 585 117,82 грн. основного
платежу та 31 292 558,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з
того, що податковим органом було правомірно застосовано до спірних
правовідносин з позивачем вимоги підпункту 12.1.5. пункту 12.1.
статті 12 Закон України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції Закону України від 24.12.2002р. № 349-IV "Про внесення
змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 349-15 ) (349-15)
(далі - Закон України від 24.12.2002р. № 349-IV), який
набрав чинності з 01.01.2003р. Згідно з даною нормою права платник
податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму
непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку
досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом
нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:
а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення
такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або
визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня
прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої
заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого
напису. Зазначене збільшення валового доходу покупця не
здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається
таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або
"б" цього підпункту.
На думку місцевого господарського суду, за змістом підпункту
12.1.5. пункту 1.2.1. статті 12 Закону України від 28.12.1994р. №
334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
покупець звільняється від збільшення
валових доходів, тільки в тому випадку, коли строки передбачені
абзацами "а" та "б" підпункту 12.1.5., сплинули до 01.01.2003р.,
тобто з моменту вступу в законну силу Закону України від
24.12.2002р. № 349-IV ( 349-15 ) (349-15)
. Отже, оскільки рішення про
стягнення заборгованості з ВАТ "Запоріжжяобленерго" прийнято
12.02.2004р., тобто після внесення змін до Закону України від
28.12.1994р. № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, позивач повинен був
збільшити валові доходи.
Проте, суд касаційної інстанції погоджується з висновками
апеляційного суду щодо невірної юридичної оцінки судом першої
інстанції встановленим у справі обставинам та помилковим
застосуванням норм матеріального права з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість позивача в
сумі 702 542 385,78 грн. перед ДП "Енергоринок" була визначена
рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2004р.
у справі № 25/68. При цьому, 30-й календарний день від дня
прийняття рішення судом став визначальним для висновку податкового
органу про заниження податку на дану вартість за березень 2004р.
Крім того, у касаційній скарзі відповідач вказує, що під терміном
"прийняття рішення" мається на увазі момент його прийняття в
судовому засіданні, а саме - 12.02.2004р., тобто в день останнього
судового засідання у справі № 25/68.
Між тим, як вірно вказано апеляційним господарським судом,
термін "прийняття рішення", який застосовано у абзаці "б"
підпункту 12.1.5. п. 21.1. ст. 12 Закону України від 28.12.1994р.
№ 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
законодавцем чітко не визначено.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками
апеляційного господарського суду про те, що визначення вказаного
вище терміну можливе на підставі системного аналізу норм Закону
України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, який
підлягав застосуванню на час ухвалення судових рішень по даній
справі. Оскільки судове рішення, яке не набрало законної сили, не
є обов'язковим для виконання, а порядок набрання цього рішення
законної сили визначається саме процесуальним законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду набирає
законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його
прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено
вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили
після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи № 6/97, і не
враховано судом першої інстанції, рішення від 12.02.2004р. у
справі № 25/68 було оскаржено до Запорізького апеляційного
господарського суду, який постановою від 20.05.2004р. змінив
рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2004р.
та розстрочив виконання зобов'язання.
Отже, враховуючи, що згідно зі ст. 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова апеляційної
інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, тобто у даному
випадку 20.05.2004р., висновок податкового органу про заниження
валового доходу за I-й квартал 2004р. і не сплату позивачем
податку на додану вартість в березні 2004р. є помилковим.
Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують
правильності висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у
відповідності зі вказаними нормами матеріального та процесуального
права.
Згідно з ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 02.11.2005р. у справі № 6/97 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку,
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Конюшко К.В.
Судді
(підпис)
Ланченко Л.В.
(підпис)
Нечитайло О.М.
(підпис)
Пилипчук Н.Г.
(підпис)
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України К.В. Конюшко