ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Замезі Ю.I.,
за участю представника відповідача Даньківа I.I.,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на
рішення Бориспільського міськрайонного суду від 07.09.2004р. та
ухвалу апеляційного суду Київської області від 26.11.2004р. по
справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2215 про
визнання наказу від 30.06.2004р. НОМЕР_1 про звільнення
незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського
міськрайонного суду Київської області з позовом до військової
частини А 2215 (далі - в/ч А 2215) про визнання наказу від
30.06.2004р. НОМЕР_1 про звільнення незаконним, поновлення на
роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і
відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 07.09.2004р.
у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 26.11.2004р.
апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення
Бориспільського міськрайонного суду від 07.09.2004р. залишено без
змін.
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить рішення
Бориспільського міськрайонного суду від 07.09.2004р. та ухвалу
апеляційного суду Київської області від 26.11.2004р. скасувати, та
направити справу на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
позивач з березня 1987 року працювала в їдальні льотно-технічного
складу військової частини 62341, яка в подальшому була
перейменована у військову частини А 2215. В квітні 2004 року
командиром в/ч А 2215 було письмово попереджено позивача про те,
що в ході реорганізації в/ч А 2215 і в разі скорочення її посади
вона буде звільнена з роботи протягом двох місяців, відповідно до
п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
.
Відповідно до Директиви Головнокомандувача Військово-Повітряних
Сил від 02.02.2004р. № 122/1/02 на базі ліквідованих військових
частин: А 2215 "база", А 4461 "бригада", А 2380 "зв'язок" була
утворена військова частина А 2215 "бригада", яка почала діяти з
01.07.2004р. В/ч А 2215 "бригада" є правонаступником всіх
вищезазначених ліквідованих військових частин. Наказом командира
в/ч А 2215 від 30.06.2004р. НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено з
роботи з 30.06.2004р. у зв'язку з ліквідацією частини, з виплатою
вихідної допомоги, грошової компенсації за невикористану відпустку
та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2004р. Звільнення
позивача відбулося під час перебування останнього у щорічній
відпустці.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів
про працю України ( 322-08 ) (322-08)
трудовий договір, укладений на
невизначений строк, а також строковий трудовий договір до
закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником
або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації
виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації,
банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи,
організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно частини 3 статті 40 вищезазначеного кодексу
допускається звільнення працівника з ініціативи власника або
уповноваженого ним органу в період його тимчасової
непрацездатності, а також у період перебування працівника у
відпустці у випадку повної ліквідації підприємства, установи,
організації.
Пунктом 1 частини 1 статті 43-1 Кодексу законів про працю
України ( 322-08 ) (322-08)
передбачено, що у випадку ліквідації
підприємства, установи, організації допускається розірвання
трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним
органу без згоди виборного органу первинної профспілкової
організації (профспілкового представника).
Отже суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного
висновку щодо безпідставності вимог позивача, оскільки її
звільнення було проведено відповідно до вимог трудового
законодавства.
Таким чином судами першої та апеляційної інстанції правова
оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід
залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Бориспільського міськрайонного суду від 07.09.2004р. та ухвалу
апеляційного суду Київської області від 26.11.2004р. по справі за
позовом ОСОБА_1 до військової частини А 2215 про визнання наказу
від 30.06.2004р. НОМЕР_1 про звільнення незаконним, поновлення на
роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і
відшкодування моральної шкоди - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга