У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2007
№ К-7460/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явились, про час
і місце судового засідання повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївки
на рішення Господарського суду Донецької області від 10.05.2005 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
21.06.2005 по справі № 22/117 а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Донвуглепром"
до Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м.
Макіївки
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Гірницької міжрайонної державної податкової
інспекції м. Макіївки від 17.01.2005 №
0000022320/0/1362/8/23-133-1 та від 26.03.2005 № 0000022320/1.
Рішенням Господарського суду Донецької області від
10.05.2005, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 21.06.2005 по справі № 22/117 а - позов
задоволено повністю.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Відповідач (далі -
ДПI) подав касаційну скаргу, обгрунтовуючи п. 1.8 ст. 1 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Скаржник
зазначає, що оскільки сума зазначена в податковій накладній № 3 не
була фактично сплачена до бюджету України, таким чином, не
відбулось надмірної сплати податку до бюджету. ДПI наголошує, що
оскаржене податкове повідомлення - рішення не містин донарахування
Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки за період
липень - жовтень 2003 року мало відшкодування ПДВ з бюджету. А
тому нарахування штрафних санкцій ДПI вважає правомірним. I
враховуючи все зазначене в скарзі ДПI просить скасувати рішення
Господарського суду Донецької області від 10.05.2005 та постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2005 по
справі № 22/117 а та постановити нове рішення, яким в позові
відмовити.
Позивач (далі - ТОВ) заперечення на касаційну скаргу не
надав.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної
інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що ДПI
проведено позапланову документальну перевірку з питання
правильності заявленого до відшкодування ПДВ ТОВ "Донвуглепром" за
липень, жовтень 2003 року, лютий 2004 року, про що складено Акт
від 31.12.2004 №3100/23-1, в якому зазначено про порушення вимог
п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо включення до складу податкового
кредиту в липні 2003 року сум ПДВ в розмірі 17 342,18 грн. на
підставі податкової накладної від 04.02.2003 № 3, отриманої від
ТОВ "Обрій" с. Катеринівка Костянтинівського району.
Висновок про безпідставне включення ПДВ в сумі 17 342,18 грн.
до складу податкового кредиту зроблений ДПI на підставі акту про
результати позапланової перевірки дотримання вимог податкового
законодавства ТОВ "Обрій" по взаємовідносинам з ТОВ "Донвуглепром"
від 05.11.2003 № 2674/23-1, в якому зазначено, що ТОВ "Обрій" до
складу податкового зобов'язання за лютий 2003 року ПДВ від
реалізації великої рогатої худоби ТОВ "Донвуглепром" в сумі 17
342,18 грн. не включало.
Рішенням про результати розгляду скарги Гірницька МДПI
залишила без змін податкове повідомлення - рішення від 17.01.2005
№ 0000022320/0/1362/8/23-133-1 та за результатами
адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення -
рішення від 26.03.2005 № 0000022320/1 на ту ж саме суму штрафних
санкцій, але з визначенням іншого строку їх сплати.
При цьому судами встановлено, що 31.01.2003 між ТОВ "Обрій"
(Продавець) та ТОВ "Донвуглепром" (Покупець) укладений договір
купівлі - продажу б/н, згідно якого Продавець прийняв на себе
зобов'язання поставити Покупцю велику рогату худобу у кількості
158 голів. Загальна сума продажу склала 104 053,09 грн. (в тому
числі ПДВ в сумі 17 342,18 грн.).
ТОВ "Обрій" виписало податкову накладну від 04.02.2003 № 3 на
суму 104 053,09 грн., (в тому числі ПДВ в сумі 17 342,18 грн.).
Факт оплати вартості придбаної худоби підтверджений платіжним
дорученням від 04.02.2003 № 28 на вказану суму з урахуванням ПДВ.
У зв'язку з розірванням договору купівлі - продажу від
31.01.2003 б/н ТОВ "Обрій" виписало ТОВ "Донвуглепром" розрахунок
коригування кількісних вартісних показників до податкової
накладної від 04.02.2003 № 3, який відображений позивачем у книзі
придбання товарів за листопад 2003 року і став підставою для
зменшення суми податкового кредиту по ПДВ на суму 17 342,18 грн.,
проти чого ДПI не заперечила.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
поняття "бюджетне відшкодування", визначене п.1.8 ст. 1 Закону
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та "податковий
кредит", визначене ст. 7 вказаного Закону не є тотожними. В даному
випадку спір стосується вірності формування податкового кредиту.
I посилаючись на п.п.7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1
п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суд визнав правомірним віднесення ПДВ в сумі 17
342,18 грн. до податкового кредиту в березні 2003 року.
А оскільки судом вірно встановлено, що коригування податкових
зобов'язань відбулось у зв'язку із розірванням договору, а тому
куруючись до п."б" п.п.4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п.17.1.3 п. 17.1
ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
- визнано правомірною підставою для зменшення суми
податкового кредиту по ПДВ на суму 17 342,18 грн.
При прийнятті постанови, суд апеляційної інстанції, підтримав
позицію суду першої інстанції повністю.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
В силу пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- датою виникнення права платника
на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетних карток або комерційних чеків, або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна № 3 оформлена відповідно вимог п.п.7.2.1
п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і така накладна є достатньою підставою для
формування платником податку сум податкового кредиту по ПДВ.
Зазначена податкова накладна відображена позивачем в книзі обліку
придбання в липні 2003 року.
Враховуючи наведені норми податкового законодавства, суд
касаційної інстанції погоджується із обгрунтуванням висновків
судів про те, що позивач правомірно задекларував податковий кредит
на підставі податкових накладних, які самим Законом визначені як
підстава для визначення такого кредиту і відповідно правомірно
зменшив розмір податкових зобов'язань з моменту коригування.
При цьому, оскільки відбулося розірвання договору, і
контрагентом позивача виписано розрахунок коригування кількісних
вартісних показників до податкової накладної № 3, на підставі чого
зменшено суму податкового кредиту позивача по ПДВ в розмірі 17
342,18 грн., тому порушення з боку продавця вимог чинного
законодавства пр формуванні податкових зобов'язань по податку на
додану вартість не позбавляє покупця права на податковий кредит по
ПДВ.
Тобто відповідно до п."б" п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
-
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму
податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані
документальних перевірок результатів діяльності платника податків
свідчать про заниження або завищення суми його податкових
зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Тому посилаючись на норми Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, суди обгрунтовано
визначились з висновком про правомірність вимог Позивача, оскільки
у ДПI не було правових підстав для застосування штрафних санкцій.
Оскаржені податкові повідомлення-рішення визнані недійсними
правомірно, оскільки чинне законодавство пов'язує розмір
застосованої до платника податку штрафної (фінансової) санкції з
сумою донарахованого такому платнику податкового зобов'язання.
Оскільки податкові повідомлення - рішення, що оспорювались, не
містять такого донарахування, то і розмір штрафних санкцій
визначений ДПI неправомірно.
Відповідно аналізуючи наведені норми Законів, які
спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного
застосування норм матеріального права, встановлено, що суди першої
та апеляційної інстанцій правильно дослідили обставини справи та
винесли рішення та постанову з дотриманням норм матеріального і
процесуального права, які не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Гірницької міжрайонної державної податкової
інспекції м. Макіївки залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 10.05.2005
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
21.06.2005 по справі № 22/117 а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.I. Бившева
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров