ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович
К.Г., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Державної податкової інспекції у м.Суми на постанову
господарського суду Сумської області від 28 березня 2006 року та
ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10 липня
2006 року, у справі № АС8/145-06 за позовом Сумського виробничого
підприємства "Стиль" Українського товариства глухих до ДПI у
м.Суми та Відділу Державного казначейства у м.Суми, про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення та відшкодування
бюджетної заборгованості, -
ВСТАНОВИЛА:
Сумське виробниче підприємство "Стиль" Українського
товариства глухих звернулось до суду з позовом до ДПI в м.Суми та
Відділу Державного казначейства у м.Суми, в якому просило визнати
нечинним податкове повідомлення-рішення №0000062305/0/10227 від
21.02.2006р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість в розмірі 103302,00 грн. Також просив
відшкодувати з державного бюджету податок на додану вартість в
розмірі 103302,00 грн. та нараховані проценти в розмірі 7367,01
грн. Позивач посилався на невідповідність оскарженого рішення
нормам права в сфері оподаткування.
Постановою господарського суду Сумської області від 28
березня 2006 року, яке залишене без змін ухвалою Харківського
апеляційного господарського суду від 10 липня 2006 року, позов
задоволено.
В касаційній скарзі ДПI в м.Суми просить скасувати зазначені
судові рішення та прийняти нове рішення, посилаючись на те, що
судами порушено норми матеріального і процесуального права.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити
судові рішення без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПI у м.Суми була
проведена документальна позапланова невиїздна перевірка позивача з
питань правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум
податку на додану вартість за квітень 2005, травень 2005 р., за
результатами якої 13.02.2006р. складено акт № 877/23-6/03972761 та
винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2006 р. №
0000062305/0/10227, яким позивачеві зменшено суму бюджетного
відшкодування з ПДВ за квітень 2005р., травень 2005р. у розмірі
103302 грн. Документальними перевірками ДПI підтверджено до
відшкодування бюджетну заборгованість з податку на додану вартість
на загальну суму 224709 грн.
Судами встановлено, що станом на 01.03.2006р. позивач
частково отримав заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ в
розмірі 121407 грн., а саме: за квітень -83917 грн., за травень -
37490 грн. Залишок бюджетної заборгованості становить 103302 грн.
13.02.2006р. на підставі отриманої інформації відносно
постачальників позивача від державних податкових інспекцій у
Деснянському, Солом'янському районах м.Києва, та на підставі
інформаційної бази даних ДПI, відповідач провів позапланову
невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності
заявлених до відшкодування з бюджету сум податку на додану
вартість за квітень 2005р., травень 2005р. (акт перевірки №
877/23-6/03972761).
В ході перевірки ДПI було встановлено порушення п. 1.3, п.
1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, внаслідок чого позивачу зменшено
заявлену суму ПДВ до відшкодування з бюджету на 28814 грн. - за
квітень 2005р., на 74488 грн. - за травень 2005р.
ДПI в акті перевірки зазначило, що з метою підтвердження сум
податкового кредиту та встановлення надмірної сплати податку до
Державного бюджету, було направлено запити до податкових інспекцій
у Деснянському, Солом'янському районах м.Києва по основним
постачальникам позивача: ТОВ "Незалежна текстильна фабрика", ПЗТП
"Тріал", ТОВ "Регіон Промсервіс". Отримавши інформацію від
податкових інспекцій про неможливість проведення зустрічних
перевірок з питань взаємовідносин між постачальниками, відповідач
зробив висновок про неправомірність заявлення до відшкодування
позивачем вказаних сум ПДВ, оскільки надмірної сплати податку до
бюджету не встановлено.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у
відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
подав податковому органу декларації з
податку на додану вартість за квітень, травень 2005р. за вхідними
номерами ДПI відповідно від 20.05.2006р., від 17.06.2005р, якими
передбачено відшкодування сум ПДВ з державного бюджету. Факт
сплати позивачем податку в вартості придбаних товарів (робіт,
послуг) підтверджується матеріалами перевірок позивача, які
проведені податковими органами, а також наданими позивачем, на
вимогу суду апеляційної інстанції, платіжними дорученнями за
придбаний товар. ДПI не надала у судовому засіданні доказів щодо
визнання угод на придбання товарів (робіт, послуг) недійсними,
визнання свідоцтв про реєстрацію платників податків -
постачальників позивача недійсними, а також порушень заповнення
податкових накладних постачальників, що складаються у
відповідності до Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та "Порядку заповнення податкової накладної",
затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р.
Пунктом 1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, що діяла до 01.06.2005
визначено, що платник податку це особа, яка згідно з цим Законом
зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку,
що сплачується покупцем. Пункт 1.6. Закону визначає податкове
зобов'язання як загальну суму податку, одержану (нараховану)
платником податку - продавцем товарів (робіт, послуг) в звітному
періоді від покупця. Таким чином, виходячи із зазначених вище норм
Закону, обов'язок сплатити ПДВ і обов'язок утримати ПДВ із
вартості проданого товару (робіт, послуг) та внести ПДВ до
бюджету, покладаються Законом на різних осіб. Обов'язок сплатити
ПДВ у вартості придбаного товару покладається на покупця, а
обов'язок утримати та внести до бюджету ПДВ, сплачений покупцем у
вартості товару (робіт, послуг), покладається на продавця товарів
(робіт, послуг). Згідно п.п. 6.1.1. п.6.1. ст.6 Закону
передбачається, що "податок становить 20 відсотків бази
оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до
ціни товарів (робіт, послуг)" продавцем таких товарів. Така ж
норма передбачається і п. 7.1. ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Податкова накладна, що видається
платником податку-продавцем у відповідності до вимог п. 7.2. ст.7
Закону, є ні чим іншим, як документом, що підтверджує факт
отримання продавцем товару оплати ПДВ від іншого платника
податку-покупця. Саме такий порядок сплати, утримання та внесення
до бюджету сум ПДВ є класичним прикладом справляння непрямого
податку, при якому обов'язок сплати податку покладається на
покупця товару (робіт, послуг), а обов'язок утримання такого
непрямого податку із вартості проданого товару (робіт, послуг) та
перерахування (внесення) його до бюджету несе продавець такого
товару (робіт, послуг). При цьому покупець, окрім сплати власне
ціни придбаного товару, додатково сплачує продавцю таких товарів
(робіт, послуг) непрямий податок. Обов'язок покупця товару при
справлянні непрямого податку завершується із сплатою вартості
придбаного товару (робіт, послуг) продавцю.
Відповідно до вимог п.1.8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це сума
податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у
зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим
Законом. Розмір надмірної сплати ПДВ становить різницю між сумою
сплаченого позивачем ПДВ як покупця товарів (робіт, послуг) у
вартості придбаних ним товарів робіт, послуг) і сумою ПДВ, яку
позивач отримав уже як продавець товарів (робіт, послуг) від
покупців у вартості проданих позивачем товарів (робіт, послуг).
Саме такий порядок визначення суми надмірної сплати ПДВ
передбачається вимогами п.п. 7.7.1 п.7.1 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який регламентує
порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному
відшкодуванню, тобто який згідно вимог п. 1.8 ст.1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
є надміру
сплаченим. Саме такий випадок, "визначений цим Законом",
встановлено п.п.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у якому зазначається, що у разі
коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій про те, що суми ПДВ за операціями з
придбання товарів (робіт, послуг) правомірно включені позивачем до
складу податкового кредиту відповідних податкових, і в зв'язку з
цим, жодних підстав для зменшення сум відшкодування ПДВ за
відповідні періоди не має.
Згідно ч.1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не
спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх
інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм
матеріального чи процесуального права.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Суми
відхилити, а постанову господарського суду Сумської області від 28
березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного
господарського суду від 10 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді