ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
при секретарі Замезі Ю.I.,
за участю представника Прокуратури України Чубатенка В.В.,
представника позивача Шута О.М. та представників відповідача
Кляшторного С.С. і Чипаченка I.Б.
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Приватного
підприємства "Складні сплави" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 23.05.2006р. по справі за позовом
Приватного підприємства "Складні сплави" до Державної податкової
інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення,-
встановила:
Постановою господарського суду м. Києва від 09.12.2005р. було
задоволено позов Приватного підприємства "Складні сплави" (далі -
ПП "Складні сплави") до Державної податкової інспекції у
Святошинському районі м. Києва (далі - ДПI у Святошинському районі
м. Києва) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 21.10.2005р. № 0003452340 про визначення податкового
зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 6 901
135, 08грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у
Святошинському районі м. Києва № 0003452340 від 21.10.2005р.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.05.2006р. апеляційну скаргу ДПI у Святошинському районі м.
Києва було задоволено. Постанову господарського суду м. Києва від
09.12.2005р. скасовано та прийнято нову постанову про відмову у
задоволенні позову ПП "Складні сплави". Стягнуто з ПП "Складні
сплави" в доход державного бюджету України 1,7грн. державного
мита.
ПП "Складні сплави" подало касаційну скаргу, в якій просить
постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.05.2006р. скасувати, посилаючись на неправильне застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального права, та залишити
в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції
було встановлено, що за результатами позапланової виїзної
перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань
відшкодування податку на додану вартість приватному підприємству
"Складні сплави" за період з 01.01.2005р. по 01.06.2005р. ДПI у
Святошинському районі м. Києва було складено акт № 283/23-50 від
21.10.2005р. та винесено оскаржуване податкове
повідомлення-рішення. Актом перевірки було встановлено, що між
позивачем та підприємством ТОВ "Феррит" було укладено угоду від
04.01.2005р. щодо придбання першим продукції з титану. Згідно умов
договору ТОВ "Феррит" зобов'язується передати товар в асортименті,
кількості і по ціні, зазначеній в специфікаціях, а позивач
зобов'язується прийняти товар та оплатити його. В період
здійснення поставок ТОВ "Феррит" були складені та передані
позивачу податкові накладні, які відображалися останнім в книзі
обліку продажу товарів (робіт, послуг), відповідні суми податку на
додану вартість включені до складу податкового кредиту та внесені
до податкової декларації з податку на додану вартість за січень,
березень, квітень, травень 2005р. Факт виконання зобов'язань
позивачем підтверджується перерахованими грошовими коштами на
розрахунковий рахунок ТОВ "Феррит" та передані в рахунок оплати
векселя, які в подальшому були повністю погашені. При проведенні
органами податкової служби зустрічних перевірок по ланцюгу було
встановлено, що постачальниками ТОВ "Феррит" є ТОВ "Ерматекс" та
ТОВ "Катех 3". Рішенням Подільського районного суду м. Києва від
04.08.2005р. було визнано недійсними Статут, установчий договір
ТОВ "Ерматекс" з моменту їх реєстрації та визнано недійсним
свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ
"Ермотекс" з моменту внесення в реєстр платників податку на додану
вартість. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від
20.09.2005р. було визнано недійсними Статут, установчий договір
ТОВ "Катех 3" з моменту їх реєстрації та визнано недійсним
свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ
"Катех 3" з моменту внесення в реєстр платників податку на додану
вартість. Посилаючись на те, що ТОВ "Ерматекс" і ТОВ "Катех 3" є
кінцевими платниками податку на додану вартість, але в період
розрахунків з ТОВ "Феррит" податку на додану вартість до
Державного бюджету вони не сплачували, органи податкової служби
дійшли висновку, що позивач безпідставно заявив до відшкодування з
бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 8 758 665грн.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до підпункту 7.2.3, підпункту 7.2.5 пункту 7.2
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна складається в момент виникнення
податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається
покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно
розрахунковим документом.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7
вищевказаного Закону не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті
робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським
документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості
таких робіт (послуг).
Отже, підтвердженням обгрунтованості віднесення до складу
податкового кредиту сум податку на додану вартість є податкові
накладні, надані позивачем, які не мали будь-яких недоліків та
порядок заповнення яких відповідав нормам чинного законодавства.
Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку -
особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання
та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або
особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Пунктом 10.2 статті 10 вищезазначеного закону платники
податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1
цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та
своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та
своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Отже, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата
податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при
фактичному здійсненні господарської операції не впливає на
податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Таким чином судом першої інстанції правова оцінка обставин по
справі дана вірно, а постанова суду скасована помилково, тому
касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду
скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Складні сплави"
задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.05.2006р. - скасувати.
Постанову господарського суду м. Києва від 09.12.2005р. по
справі за позовом Приватного підприємства "Складні сплави" до
Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити в
силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I.Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга