УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03"квітня 2007 р. Вищий адміністративний суд України у
складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
Суддів Бившевої Л.I.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Сорокіна Л.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання
від 03.04.2007 року
розглянувши касаційну скаргу Білгород-Дністровської
об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 30.03.2006 року та на
постанову господарського суду Одеської області від 31.01.2005 року
у справі № 14/312-05-11134А
за позовом СПД - фізичної особи ОСОБА_1.
до Білгород-Дністровської ОДПI
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
СПД - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та
уточненням до нього, в яких просив визнати нечинними податкові
повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДШ від 26.08.2005р.
НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання по податку доходів
фізичних осіб у сумі 2086,50грн. та застосування штрафних санкцій
по цьому податку у сумі 4173 грн. і НОМЕР_2 про визначення
податкового зобов'язання по єдиному податку за використання
найманої праці у сумі 3195 грн.
Постановою господарського суду Одеської області від
31.01.2006р., позов задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
30.03.2006 року зазначену постанову змінено в третьому пункті
резолютивної частини де зазначено: "Стягнути з Державного бюджету
України через УДК в Одеській області на користь СПД - фізичної
особи ОСОБА_1 витрати по держмиту в сумі 85,00 грн.; в іншій
частин постанову господарського суду Одеської області залишено без
змін".
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх
інстанцій, ОДПI звернулась із касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, в який просить їх скасувати, та
прийняти нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та
апеляційної інстанції при вирішені спору по даній справі порушено
норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому
засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази
в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що
касаційна скарга Білгород-Дністровської об'єднаної державної
податкової інспекції задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на
підставі акту перевірки № 2103/17-1 від 19.08.2005р. "Про
результати плановою документальної перевірки дотримання вимог
податкового законодавства при оподаткуванні суб'єктів
підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1. за період з
30.12.2003р. по 01.04.2005р." Білгород-Дністровською ОДПI прийнято
податкові повідомлення-рішення від 26.08.2005р.:
НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання по податку з
доходів громадян у сумі 2086,50 грн. та застосування штрафних
санкцій по цьому податку у сумі 4173,0 грн.; № НОМЕР_3 про
визначення податкового зобов'язання по єдиному податку у сумі
3195,0 грн.
Підставою для висновку податкової інспекції про заниження СПД
ОСОБА_1. кількості працюючих у нього робітників стали відповідь
санітарно-епідеміологічної служби м. Білгород-Дністровська від
15.08.2005р. № 01/1751 про кількість працівників їдальні ВАТ
"Гемопласт", яка знаходилась в оренді у СПД ОСОБА_1., що проходили
медогляд у березні 2004р. і в квітні 2005р., а також акти
обстеження вказаної столової № 174 від 30.03.2004р., № 17 від
17.02.2005р. і № 180 від 11.04.2005р.
Приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій
мотивували тим, що відповідач зробив помилковий висновок стосовно
того, що позивач для виконання підприємницької діяльності за
період з березня 2004р. по березень 2005р. застосовував найману
працю 8 чоловік, оскільки цей факт ніякими доказами не
підтверджується.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає
такий висновок обгрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до частини 2 ст. 2 Кодексу законів про працю
( 322-08 ) (322-08)
(далі - КЗпП) працівники реалізують право на працю
шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в
установі, організації або фізичною особою. При цьому згідно п. 6
ст. 24 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
, додержання письмової форми є обов'язковим
при укладенні трудового договору з фізичною особою. Статтею 24-і
вказаного Кодексу передбачено, що у разі укладення трудового
договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна
у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до
роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір
у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.
Отже, доказом працювання робітника у фізичної особи -
суб'єкта підприємницької діяльності є згідно чинного законодавства
трудовий договір, укладений у письмовій формі.
При здійсненні перевірки податкова інспекція не встановила
наявність трудових договорів, укладених СПД ОСОБА_1. з
громадянами, які зазначені в акті перевірки, а також не перевірила
ці обставини у державній службі зайнятості, де ці договори повинні
бути зареєстровані. Також відповідач не довів, що особи які
проходили медогляд фактично працювали по найму у позивача а тому
висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки не підтверджені
належними доказами згідно чинного законодавства.
За таких обставин суд правомірно визнав податкові
повідомлення-рішення нечинними.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що касаційна скарга Білгород-Дністровської
об'єднаної державної податкової інспекції не підлягає задоволенню,
а постанова Одеського апеляційного господарського суду від
30.03.2006 року та постанова господарського суду Одеської області
від 31.01.2005 року залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221,223,230 Кодексу адміністративного
судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
30.03.2006 року та постанову господарського суду Одеської області
від 31.01.2005 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
Федоров М.О.
Судді
(підпис)
Бившева Л.I.
(підпис)
Голубєва Г.К.
(підпис)
Карась О.В.
(підпис)
Рибченко А.О.
Суддя
Вищого адміністративного суду М.О.Федоров