ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Проценко О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1на рішення господарського суду Черкаської області від 07
лютого 2006 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 14 квітня 2006 року у справі за позовом
управління Пенсійного фонду України в Придніпровському районі м.
Черкаси до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и л а:
У грудні 2005 року управління Пенсійного фонду України в
Придніпровському районі м. Черкаси звернулося до суду із позовом
до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 07 лютого
2006 року, залишеним без змін ухвалою Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 14 квітня 2006 року, позов
задоволено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення
господарського суду Черкаської області від 07 лютого 2006 року та
ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 14 квітня 2006 року, посилаючись на порушення судами норм
матеріального права, та ухвалити нове судове рішення, яким
відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного
застосування норм матеріального та процесуального права, вважає,
що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на
статтю 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
(далі - Закон), відповідно до якої
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до
цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування.
Роботодавцями згідно з п. 1 ст. 14 вищезазначеного Закону є
підприємства, установи і організації, створені відповідно до
законодавства України, незалежно від форми власності виду
діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки,
політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення
та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ,
організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій,
які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із
застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької
діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах
трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених
законодавством.
Стаття 15 Закону передбачає, що платниками страхових внесків
до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14
цього Закону.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний
нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в
повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ст. 18 Закону страхові внески є цільовим
загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території
України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не
включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що
складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється
податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися
до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не
підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального
фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим
Законом. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з
нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх
сплати.
Частина 6 ст. 20 Закону передбачає, що страхувальники
зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний
базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів
із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для
страхувальників, зазначених у пункті 1 статті і 4 цього Закону, є
календарний місяць.
Відповідно до пп. 1 ч. 8 розділу ХУ "Прикінцеві положення"
Закону страхові внески, що перераховуються до солідарної системи
сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і
у порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених
Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
для відповідних платників збору.
Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
встановлено перелік осіб, що є
платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Зокрема, відповідно до п. 1 ст. 1 цього Закону, платниками збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти
підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх
об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,
об'єднання громадян та інші юридичні особи.
Стаття 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, передбачає, що для платників
збору, визначених пунктом 1 ст. 1 цього Закону встановлюються
ставка збору в розмірі 32 відсотки від об'єкта оподаткування.
Указ Президента України від 03.07.1998 р. "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.1999
№ 746/99 ( 746/99 ) (746/99)
передбачає, що суб'єкти підприємницької
діяльності - юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не
пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень
Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня
після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у
таких розмірах:
- до Державного бюджету України - 20 відсотків;
- до місцевого бюджету - 23 відсотки;
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому
числі до
Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки)
для відшкодування
витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у
зв'язку з тимчасовою втратою
працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та
похованням. При цьому
суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок,
не є одночасно платником збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування.
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що вказаним вище
Указом Президента України регулюються відносини пов'язані зі
сплатою податків, зборів інших обов'язкових платежів, що складають
систему оподаткування. Страхові ж внески, як зазначалося вище, не
відносяться до складу податків, інших обов'язкових платежів, що
складають систему оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що порушень
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено.
Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну
скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Черкаської області від 07 лютого 2006 року та
ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від 14 квітня 2006 року у справі за позовом управління Пенсійного
фонду України в Придніпровському районі м. Черкаси до ОСОБА_1 про
стягнення заборгованості - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.