ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2007
№ К-12587/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника позивача Трубаєвої Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватної фірми "Астрал" на рішення Господарського суду
Херсонської області від 14.06.2005 та постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 01.09.2005 по справі №
8/161-О-05
за позовом Приватної фірми "Астрал"
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги (з уточненням) про визнання нечинними
податкових повідомлень-рішень від 02.08.2005 № 0007511530/0, №
0007521530/0, № 0007531530/0.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від
14.06.2005, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 01.09.2005 по справі №
8/161-О-05- в позові відмовлено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями, Позивач (далі - ЗАТ)
подав касаційну скаргу, обгрунтовуючи тим, що судові рішення
винесені без застосування ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 5 Указу Президента України від 23.07.1998 №
817/98 ( 817/98 ) (817/98)
"Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності", п. 1.3. Порядку оформлення
результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового
та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -
юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 16.09.2002 № 429 та пунктів
3, 4 розпорядження ДПА України від 20.05.1997 № 89-р
( v0089225-97 ) (v0089225-97)
"Про посвідчення на перевірку".
На думку Скаржника оспорювані податкові повідомлення-рішення
прийняті за результатами акту від 31.08.2004, однак на цю дату
податкові інспектори не мали повноважень на проведення перевірки
так і на складання акту.
Тому враховуючи все зазначене в скарзі Позивач просить
скасувати постанову Господарського суду Львівської області від
18.05.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 16.08.2006 по справі № 5/321-12/64 А.
Відповідач (далі - ДПI) надав заперечення на касаційну
скаргу, в якому пославшись на рішення по справі № 15/428-О,
просить судові рішення залишити без змін, а скаргу без
задоволення.
Досліджуючи позовні вимоги, судами першої та апеляційної
інстанції встановлені фактичні обставини справи про те, що ДПI
проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог
податкового та валютного законодавства позивача за період з
01.05.2003 по 01.08.2003 та складено Акт від 31.08.2004 №
3765/231, яким визначено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки
віднесено до складу податкового кредиту суми податку по придбаному
товару не підтвердженому податковими накладними від ТОВ "Дан" на
суму 90 411,20 грн. Тому на підставі Акту перевірки прийнято
податкові повідомлення-рішення:
від 02.09.2004 № 0006232301/0, яким позивачу нараховано
податкове зобов'язання по ПДВ у сумі 47 139,40 грн. (в т. ч. 15
713,13 грн. штрафна санкція), та
від 02.09.2004 № 0006242301/0 про зменшення суми бюджетного
відшкодування з ПДВ у сумі 58 984,93 грн.
При цьому судами встановлено, що постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від15.02.2005 у справі № 15/428-0
за позовом ПФ "Астрал" до ДПI у м. Херсоні про визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення від 02.09.2004 № 0006232301/0,
та податкового повідомлення - рішення від 02.09.2004 №
0006242301/0 апеляційну скаргу ДПI у м. Херсоні задоволено,
рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2004 у
справі № 15/428-0 скасовано, в позові відмовлено, але з інших
підстав, ніж зазначені в позові в спірному випадку. З цих підстав,
місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав
для припинення провадження у справі.
Задовольняючи позов, Господарський суд Львівської області
виходив з того що норми Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
щодо порядку нарахування (стягнення) та строків давності
адміністративно - господарських санкцій, в спірному випадку не
підлягають застосуванню, оскільки названий Кодекс регулює
господарські відносини, що виникають у процесі організації та
здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання,
а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері
господарювання. В даних правовідносинах відповідач не є суб'єктом,
наділеним господарською компетенцією. Суд дійшов висновку, що
відповідачем не порушено строків проведення перевірки позивача.
Зауважено, що позивач не довів підстав віднесення суми бюджетного
відшкодування, на яку зменшується податковий кредит позивача, до
категорії фінансових (штрафних) санкцій.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої
інстанції повністю.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги,
заперечення на неї, пояснення представника позивача, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
В силу п. 1.2 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
- податкове зобов'язання - зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України.
А за змістом п.п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від
21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
- у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник
податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці
до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного
строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у
розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31
до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем
граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за
останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
З огляду на викладене, сума штрафних санкцій, визначена
контролюючим органом в податковому повідомленні, є податковим
зобов'язанням платника податків, а строки давності і їх
застосування для нарахування податкових зобов'язань, визначаються
виключно положеннями ст. 15 названого Закону.
Тому враховуючи наведені вище норми податкового
законодавства, суд касаційної інстанції погоджується із
обгрунтуванням висновків судів про те, що згідно ст. 250
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до
суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення
порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим
суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом,
оскільки п. 2 ст. 241 даного Кодексу визначено, що перелік
порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф,
розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що
регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено
правопорушення. Тобто нарахування штрафу за віднесення до складу
податкового кредиту суми податку по придбаному товару не
підтвердженого податковими накладними віднесено до податкових
зобов'язань, а не господарських.
Відповідно суд касаційної інстанції погоджується із
обгрунтуванням рішень судів попередніх інстанцій, оскільки Закон
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, визначає процедуру та строки давності застосування
санкцій до самостійно узгоджених зобов'язань, а також до
зобов'язань визначених контролюючим органом. При цьому судами
вірно встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення
складені у відповідності до наказу ДПА України від 21.06.2001 №
253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
.
Звертаючи увагу на помилковість міркувань Скаржника необхідно
зазначити, що ст. 238 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
за
порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення
господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути
застосовані уповноваженими органами державної влади або органами
місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції,
тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру,
спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та
ліквідацію його наслідків. 2. Види адміністративно-господарських
санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим
Кодексом, іншими законодавчими актами.
Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені
виключно законами.
Місцевий господарський суд обгрунтовано вказав, що відповідно
до ст. 4 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, не є предметом
регулювання цього кодексу адміністративні та інші відносини
управління за участі суб'єктів господарювання в яких орган
державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом,
наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює
організаційно - господарських повноважень щодо суб'єкта
господарювання. В спірному випадку відповідач не є суб'єктом,
наділеним господарською компетенцією, та безпосередньо не здійснює
організаційно - господарських повноважень щодо суб'єкта
господарювання.
Таким чином суд касаційної інстанції встановив, що суди
обгрунтовано визначились з висновком про безпідставність вимог
Позивача та правомірністю нарахування штрафних (фінансових)
санкцій за несвоєчасну сплату до бюджету задекларованих сум ПДВ.
Відповідно аналізуючи наведені норми Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, які спростовують
доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм
матеріального права, встановлено, що суди першої та апеляційної
інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення
та постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального
права, які не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221,
223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Приватної фірми "Астрал" залишити без
задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від
14.06.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 01.09.2005 по справі № 8/161-О-05 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку,
визначеними ст. ст. 237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.В. Карась
Судді Л.I. Бившева
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров