ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
іменем України
03 квітня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Смоковича М.I.,
суддів: Весельська Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції
адміністративну справу
за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу
державної виконавчої служби Носівського районного управління
юстиції Чернігівської області (далі - ВДВС Носівського районного
управління юстиції Чернігівської області), провадження по якій
відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Носівського
районного суду Чернігівської області від 12 листопада 2003 року та
ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 10 лютого 2004
року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії
державного виконавця ВДВС Носівського районного управління юстиції
Чернігівської області, який безпідставно направив управлінню
Пенсійного фонду України в Носівському районі Чернігівської
області розпорядження НОМЕР_1 з вимогою стягувати щомісяця 20 % з
пенсії ОСОБА_1.
Вимоги обгрунтовував тим, що постановою головного державного
санітарного лікаря Носійського району Чернігівської області від 4
липня 2002 року на заявника ОСОБА_1. як на голову Мринської
сільської Ради було накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі
102 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 188-II
КпАП ( 80731-10 ) (80731-10)
, хоча з 07 березня 2003 року обов'язки
сільського голови він не виконує і ніякого відношення до вказаної
вище постанови немає.
На другий день, тобто 5 липня 2002 року зазначена вище
постанова була вручена ОСОБА_1.
6 вересня 2002 року головний санітарний лікар Носівського
району Чернігівської області звернувся з заявою до виконавчої
служби про примусове виконання постанови від 4 липня 2002 року,
оскільки ОСОБА_1 добровільно платити штраф відмовився.
На підставі вказаної заяви 26 вересня 2002 року державним
виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого
провадження.
Після з'ясування питання про відсутність майна у позивача
державний виконавець ВДВС Носівського районного управління юстиції
Чернігівської області направив управлінню Пенсійного фонду України
в Носівському районі Чернігівської області розпорядження НОМЕР_1 з
вимогою стягувати щомісяця 20 % з пенсії ОСОБА_1. на виконання
постанови головного державного санітарного лікаря про накладення
стягнення.
Заявник просив скасувати розпорядження НОМЕР_1 від 3 вересня
2002 року державного виконавця та зобов'язати повернути незаконно
утриманні суми з пенсії та судові витрати.
Рішенням Носівського районного суду від 12 листопада 2003
року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської
області від 10 лютого 2004 року, в задоволені позовних вимог
відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, просив скасувати рішення судів та закрити
провадження по справі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких
підстав.
Відмовляючи в задоволенні скарги суди попередніх інстанцій
виходили з того, що державний виконавець діяв у порядку та в межах
визначених законодавством.
Такий висновок судів відповідає обставинам справи.
Статтею 236 Кодексу України про адміністративні
правопорушення ( 80731-10 ) (80731-10)
передбачено, що органи, установи та
заклади державної санітарно-епідеміологічної служби розглядають
справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням
державних санітарно-гігеєнічних і санітарно- протиепідеміологічних
правил і норм, в тому числі за порушення, передбачені статтею
188-II КУпАП.
Отже, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що
головні санітарні лікарі мають право притягувати посадових осіб до
адміністративної відповідальності, в тому числі накладати
стягнення у вигляді штрафу.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що державний виконавець по виконанню постанови про
притягнення ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності діяв в
порядку та спосіб, визначеними Законом України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Зазначеним обставинам судами попереднііх інстанцій дана
правильна правова оцінка.
Тобто дії державного виконавця відповідають вимогам
законодавства.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують
зазначених висновків судів.
З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення ухвалені з
дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави
для їх скасування чи зміни відсутні.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від
12 листопада 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської
області від 10 лютого 2004 року по даній справі залишити без
зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий /підпис/ Смокович М.I.
судді /підпис/ Весельська Т.Ф.
/підпис/ Горбатюк С.А.
/підпис/ Мироненко О.В.
/підпис/ Чумаченко Т.А.
З оригіналом згідно
Суддя: