ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є, Шипуліної
Т.М.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
Павлушку Р.С.
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 27.06.2006 р.
у справі № 32/483 господарського суду міста Києва
за позовом приватного підприємства "Таер классік"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.
Києва
третя особа Відділення Державного казначейства у
Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
зобов'язання надати висновок
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 17.01.2006 р.,
залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 27.06.2006 р., позов задоволено: визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПI у Голосіївському районі м.
Києва від 10.08.2004 р. № 0001992309/0 про зменшення в картці
особового рахунку приватного підприємства "Таер классік" суми
бюджетного відшкодування, задекларованої за грудень 2003 року, на
183 092,20 грн.; зобов'язано ДПI у Голосіївському районі м. Києва
протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання судового
рішення, що набрало законної сили, надати відділенню Державного
казначейства у Голосіївському районі м. Києва висновок про
відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість у сумі 404
478,00 грн. приватному підприємству "Таер классік".
Судові рішення вмотивовані тим, що задекларована позивачем в
податковій декларації з ПДВ за грудень 2003 року сума бюджетного
відшкодування підтверджена довідкою ДПI у Голосіївському районі м.
Києва від 30.12.2004 р. № 575-23/09-31352625, тоді як акт
перевірки від 09.08.2004 р. № 399-23/09-31352625, на підставі
якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, був
складений без перевірки документів бухгалтерського та податкового
обліку, а сама перевірка була здійснена без участі позивача.
Виходячи з даних податкових декларацій з ПДВ, поданих
позивачем до податкової інспекції за лютий - грудень 2003 року, за
січень - вересень 2004 року, суд дійшов висновку про обов'язок ДПI
у Голосіївському районі м. Києва надати висновок відділенню
Державного казначейства про відшкодування позивачу з Державного
бюджету України податку на додану вартість в загальній сумі 404
478,00 грн., як від'ємну різницю між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту за вказані податкові
звітні періоди, відповідно з правилом підпункту 7.7.3 пункту 7.7
ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, чинній на дати подання податкових декларацій за ці
податкові звітні періоди.
В касаційній скарзі ДПI у Голосіївському районі м. Києва
просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та прийняти
нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на
порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення в
картці особового рахунку ПП "Таер классік" суми бюджетного
відшкодування за грудень 2003 року на 183 092,20 грн. слугував
висновок контролюючого орану, викладений в акті про результати
позапланової документальної перевірки від 09.08.2004 р. №
399-23/09-31352625, про не підтвердження позивачем задекларованої
за вказаний податковий звітний період суми податкового кредиту 358
453,00 грн. документами бухгалтерського та податкового обліку з
посиланням на відсутність органу управління позивача за адресою,
вказаною в реєстраційних документах - м. Київ, вул.Амурська,6 та
на проведення перевірки у відсутності представника позивача.
Разом з тим, згідно довідки ДПI у Голосіївському районі м.
Києва від 30.12.2004 р. № 575-23/09-31352625 про результати
додаткової позапланової документальної перевірки правильності
обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на
додану вартість ПП "Таер классік" за період з 01.12.2003 р. по
31.12.2003 р. фактичне місцезнаходження позивача відповідає
зазначеній адресі, а податковий кредит з врахуванням уточнюючого
розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від
10.02 2004 р. № 5274, сформований в тому числі у зв'язку із
здійсненням імпортних операцій з купівлі металопродукції на суму 1
781 241,00 грн., складає 358 453,00 грн.
Правильність формування позивачем податкового кредиту за
грудень 2003 року в зазначеній сумі підтверджена також актом про
результати планової комплексної документальної перевірки ПП "Таер
классік" за період з01.04.2001 р. по 01.01.2004 р. від 02.04.2004
р. № 14/231-7-31352625.
На підставі встановлених обставин справи та з врахуванням
приписів частини 2 ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
щодо покладання
на відповідача обов'язку доказування правомірності спірного
податкового повідомлення-рішення суд дійшов правильного висновку
про невідповідність останнього чинному законодавству, а відтак
рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову у
відповідній частині позовних вимог є законними та підлягають
залишенню без змін.
Задовольняючи позов в частині позовних вимог про зобов'язання
ДПI у Голосіївському районі м. Києва надати висновок про
відшкодування позивачу з Державного бюджету України ПДВ в сумі 404
478,00 грн., суд першої інстанції, з висновками якого погодився
суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за даними податкових
декларацій, поданих позивачем за лютий - грудень 2003 року та
січень - вересень 2004 року, різниця між загальної сумою
податкових зобов'язань позивача та загальною сумою податкового
кредиту має від'ємне значення і складає зазначену суму, способом
відшкодування якої позивачем обрано її перерахування на його
розрахунковий рахунок, а також з того, що у встановлений
підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, чинній на дати подання
податкових декларацій за вказані податкові звітні періоди, строк
ця сума позивачу відшкодована не була. При цьому суд вважав, що
механізм відшкодування ПДВ, зокрема за вказані періоди регулюється
підпунктами 7.7.5 - 7.7.8 пункту 7.7 вказаної статті в редакції
Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний
бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів
України" ( 2505-15 ) (2505-15)
від 25.03.2005 р. № 2505-IУ.
Однак, суд не взяв до уваги, що вказаними нормами
встановлений порядок перевірки податковими органами задекларованих
платниками податку сум до відшкодування та порядок взаємодії
податкових органів з органами Державного казначейства України між
собою щодо відшкодування таких сум платникам податку. Що ж
стосується платника податку, то в разі порушення його права на
отримання в установлений законом строк висновку податкового органу
про відшкодування суми ПДВ або в разі відмови йому у бюджетному
відшкодуванні він вправі звернутися до суду з позовом про
стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.
Обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного
права, однак, не є підставою для відмови в задоволенні позову при
умові, якщо в судовому процесі встановлені обставини, що свідчать
про порушення такого права.
Факти наявності права та його порушення встановлюються
відносно законодавства, чинного на момент існування права, якщо
інше не встановлено законом.
Згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції, чинній до
внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IУ
( 2505-15 ) (2505-15)
, у разі коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані
тільки податкової декларації за звітний період.
Вказана норма підлягає застосуванню в системному аналізі з
нормою пункту 1.8 ст.1 цього Закону, відповідно до якого бюджетне
відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з
бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках,
визначених цим Законом.
Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче
визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими
платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю
відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових
збитків.
При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного
відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума
податку отримувачем товарів / послуг / постачальникам останніх
також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного
відшкодування при регулюванні порядку відшкодування з державного
бюджету сум податку на додану вартість на теперішній час /
підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції Закону України від
03.06.2005 р. № 2642-IУ ( 2642-15 ) (2642-15)
/.
Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
свідчить, що термін "сплата податку" вживається в
розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів /
робіт, послуг / / пункт 1.3 ст.1, підпункти 7.4.1 - 7.4.4 пункту
7.4 ст.7 Закону в редакції, діючій до набрання чинності Законом
України від 03.06.2005 р. ( 2642-15 ) (2642-15)
№ 2642 - IУ /. Так., пункт
1.3 ст.1 Закону, даючи визначення платника податку, як особи, яка
є покупцем або особою, яка ввозить / пересилає / товари на митну
територію України.
З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога
пункту 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови
бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього
Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.
У зв'язку з цим факт надмірної фактичної сплати податку за
результатами звітного податкового періоду платником податку, який
звернувся до суду за захистом права на отримання бюджетного
відшкодування, підлягає встановленню в судовому процесі, як
юридичний факт, з яким Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
пов'язує виникнення права платника податку
на отримання бюджетного відшкодування у визначених цим Законом
випадках.
Визнавши за позивачем право на отримання бюджетного
відшкодування в сумі 404 478,00 грн., суди першої та апеляційної
інстанції, однак, не встановили, чи є ця сума надмірно сплаченого
позивачем податку в лютому - грудні 2003 року, січні - вересні
2004 року порівняно з його податковими зобов'язаннями за ці звітні
податкові періоди, а послалися лише на дані податкових декларацій.
Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин
справи є порушенням частини 3 ст.159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
згідно якої повно і всебічно з'ясовані обставини в
адміністративній справі є необхідною умовою обгрунтованості
судового рішення.
Зазначене порушення норми процесуального права відповідно до
частини 2 ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для
скасування ухвалених по справі судових рішень в частині
задоволення позову про зобов'язання ДПI у Голосіївському районі м.
Києва надати відділенню Державного казначейства у Голосіївському
районі м. Києва висновок про відшкодування з бюджету податку на
додану вартість в сумі 404 478,00 грн. з направленням справи в цій
частині позовних вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги
викладене в цій ухвалі, запропонувати позивачу обрати належний
спосіб захисту права на отримання бюджетного відшкодування сум
ПДВ, повно і всебічно встановити обставини, з якими закон пов'язує
виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне
відшкодування сум податку і в залежності від встановленого та
відповідно до чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.
Скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду
від 27.06.2006р., постанову господарського суду м. Києва від
17.01.2006р. в частині задоволення позову про зобов'язання ДПI у
Голосіївському районі м. Києва надати висновок про відшкодування з
бюджету сум податку на додану вартість у розмірі 404 478,00 грн.
приватному підприємству "Таер классік".
Справу в цій частині позовних вимог направити на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
В іншій частині ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 27.06.2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.