ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: Бутенка В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Штульмана I.В.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.
при секретарі Пархоменко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення
Першотравневого районного суду м.Чернівці від 10 листопада 2004
року і ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 2 лютого
2005 року
за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на неправомірні дії посадових
осіб відділу державної виконавчої служби Першотравневого
районного управління юстиції м. Чернівці (далі - ВДВС),
встановила:
У червні 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду із
скаргою на неправомірні дії посадових осіб ВДВС. Свої вимоги
мотивували тим, що 8 червня 2004 року з квартири, де вони
проживали, посадові особи ВДВС та міліції за відсутності
виконавчого провадження вивезли їх речі. Оскільки суб'єкт
оскарження не повідомив скаржників про поновлення виконавчого
провадження та про день і час примусового виконання рішення
Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2001
року, просили суд визнати такі дії ВДВС неправомірними та
скасувати постанову ВДВС від 8 червня 2004 року про відкладення
провадження виконавчих дій. Крім того, просили зобов'язати ВДВС
виконати рішення Ленінського районного суду м. Чернівці від 23
квітня 2002 року та від 12 грудня 2003 року, якими визнано
невідповідність технічним і санітарно-епідеміологічним нормам
квартири АДРЕСА_1, яку відповідно до рішення Першотравневого
районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2001 року повинні їм
надати як інше житло при виселенні.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10
листопада 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного
суду м. Чернівці від 2 лютого 2005 року, в задоволенні скарги
відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посилаючись на
порушення судами норм матеріального і процесуального права,
просять судові рішення скасувати та направити справу на новий
розгляд.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 8 червня 2004 року посадовими особами
ВДВС проводились виконавчі дії по виконанню рішення
Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 квітня 2001 року
про виселення скаржників.
З матеріалів справи вбачається, що скаржники про день, час і
місце проведення виконавчих дій були повідомлені, про що свідчить
вихідна кореспонденція НОМЕР_1 від 28 травня 2004 року.
Висновок суду про те, що дії посадових осіб ДВС є
правомірними та відповідають вимогам ст. 32, 79 Закону України
"Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, відповідає фактичним
обставинам справи. З таким висновком погодився суд апеляційної
інстанції і доводи касацінйої скарги його не спростовують.
З огляду на те, що суди першої і апеляційної інстанції не
допустили порушень норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню
без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а
рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10
листопада 2004 року і ухвалу апеляційного суду Чернівецької
області від 2 лютого 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судові рішення Вищого адміністративного суду України, які
ухвалені в порядку касаційного провадження, можуть бути оскаржені
лише за винятковими обставинами - з мотивів неоднакового
застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї
самої норми права; визнання судових рішень міжнародною судовою
установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують
міжнародні зобов'язання України - протягом одного місяця з дня
відкриття таких обставин шляхом подачі скарги безпосередньо до
Верховного Суду України.
Судді: (підписи)
з оригіналом згідно
суддя: