розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправною та скасування вимоги,

У травні 2013 року ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просила визнати протиправними його дії щодо нарахування недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1194 грн 3 коп. та скасувати вимогу зі сплати недоїмки від 14 травня 2013 року № Ф 303 на зазначену суму.

На обґрунтування позову зазначила, що вона відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI (2464-17) ) звільнена від сплати єдиного внеску.

ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 12 жовтня 2001 року. З 1 січня 2012 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного податку серії А НОМЕР_1.

Відповідно до посвідчення серії В-1 НОМЕР_2 ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю та перебуває на обліку в управлінні ПФУ як пенсіонер за віком.

14 травня 2013 року управління ПФУ сформувало та направило позивачу вимогу про сплату недоїмки № Ф-303 у розмірі 1194 грн 3 коп.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 13 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 17 липня 2014 року, позов ФОП ОСОБА_1 задовольнив: скасував вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 травня 2013 року № Ф 303.

Суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII (796-12) ), є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (1058-15) «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ). Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. У зазначеній постанові цей суд вказав, зокрема, що ФОП, які отримують пенсію, призначену за віком на пільгових умовах згідно із Законом № 796-XII (796-12) та обчислену за Законом № 1058-ІV (1058-15) , сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статті 55 Закону № 796-XII та частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Право на пенсійне забезпечення, загальні умови призначення пенсій, порядок їх нарахування та розміри визначаються, зокрема, Законом України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (1788-12) «Про пенсійне забезпечення» з наступними змінами (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) та Законом № 1058-ІV (1058-15) з наступними змінами.

Право чоловіків на пенсію за віком, що було передбачене частиною першою статті 12 Закону № 1788-ХІІ та частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, пов'язується, зокрема, з досягненням 60 років.

Пунктом першим частини першої статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено такий вид пенсій, як пенсія за віком.

У пункті 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) зазначено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону № 796-ХІІ (796-12) , призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Разом з тим відповідно до статті 15 Закону № 1788-ХІІ умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-ХІІ (796-12) або їм надається право на одержання пенсії на підставах, передбачених цим Законом (1788-12) . Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) передбачено такі види пенсій: трудові пенсії (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років); соціальні пенсії.

Частиною першою статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини четвертої статті 4 зазначеного Закону (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом № 3609-VI (3609-17) , які набрали чинності з 6 серпня 2011 року), особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV та статтею 12 Закону № 1788-ХІІ для громадян України встановлений загальний пенсійний вік, з настанням якого вони можуть претендувати на виплату пенсії за віком (зокрема для чоловіків він становив 60 років). Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV.

У зв'язку з викладеним особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону № 1058-ІV (1058-15) . Таким чином, ФОП, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії, зокрема у постанові від 15 квітня 2014 року (справа № 21-25а14).

Ураховуючи наведене, висновок суду касаційної інстанції щодо протиправності спірних вимог відповідача ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.