ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана
I.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.
Бердичеві Житомирської області на рішення господарського суду
Житомирської області від 26 вересня 2005 року та ухвалу
Житомирського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006
року у справі №16/1421 за позовом Управління Пенсійного фонду
України в м. Бердичеві Житомирської області (далі - УПФ України в
м. Бердичеві, позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Бердичеві (далі - Фонд,
відповідач) про зобов'язання вчинити дії по підписанню актів
щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих внаслідок
нещасного випадку на виробництві, -
встановила:
В червні 2005 року УПФ України в м. Бердичеві звернулось до
суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Бердичеві, у якому вказувало, що
відповідачем не беруться до заліку та не відшкодовуються витрати,
пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності громадянам України
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання по пенсіонерам, нещасний випадок з якими стався на
території республік колишнього Союзу РСР.
У зв'язку з тим, що Управлінням Пенсійного фонду України в м.
Бердичеві проводиться виплата і доставка пенсій, призначених
внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам України
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за
період 01.04.2001 р. по 30.04.2005 р. було витрачено кошти на
виплату і доставку пенсій вказаним громадянам у сумі 38 495,40
грн., які позивач просив стягнути з Фонду. Крім того, позивач
просив стягнути витрати пов'язані з виплатою пенсій по
інвалідності громадянину ОСОБА_8 у розмірі
5 095,71 грн.
У заяві про збільшення позовних вимог УПФ України в м.
Бердичеві просив також стягнути з відповідача кошти у розмірі 5
023,85 грн., виплачені громадянину ОСОБА_9, нещасний випадок з
яким стався на території Росії.
У заяві про уточнення позовних вимог позивач змінив предмет
позову та просив суд зобов'язати Фонд вчинити дії по підписанню
актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих,
яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку
на виробництві або професійного захворювання за період з квітня
2001 р. по квітень 2005 р. на загальну суму
48 614,96 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на ст.ст. 3, 9
Закону України "Про правонаступництво" ( 1543-12 ) (1543-12)
від 12.09.1991
р., ст.ст. 1, 3, 5 Угоди про гарантії прав громадян держав -
учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного
забезпечення від 13.03.1992 р., ч. 2 ст. 2 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, п.п. "а", "в", "г"
ст. 26, ст.ст. 37, 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 26
вересня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Житомирського
апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року, позовні
вимоги УПФ України в м. Бердичеві задоволено частково та
зобов'язано відповідача здійснити дії по підписанню актів
щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким
виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку за
період з квітня 2001 року по квітень 2005 року стосовно громадян
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8.
В частині позову стосовно проведення звірки особових справ
громадян ОСОБА_6, ОСОБА_7 відмовлено, оскільки нещасні випадки з
ними мали місце на території держав (Грузії і Естонії), які не
підписали Угоду про гарантії прав громадян держав учасниць
Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезепечення.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями та посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм
матеріального і процесуального права, Фонд звернувся до Вищого
адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій
просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог та
закрити провадження по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали
справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до
висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Стаття 81
вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в
тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або
професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.
З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
обов'язок відшкодування шкоди,
заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в
разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати
йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по
інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання покладено на Фонд соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань.
Положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
встановлює, якщо
після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи
надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від
нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального
страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата
здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При
цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право
звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального
страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що витрати, понесені
Пенсійним Фондом України у зв'язку із виплатою пенсій,
передбачених ст.26 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
підлягають відшкодуванню Фондом соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві. Вказане
підтверджується ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили
втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
, відповідно до якої органи
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві, починаючи з 1 квітня 2001 р.
відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені
особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з
втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання.
Спільною постановою правління Пенсійного фонду України та
правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №
5-4/4 ( z0376-03 ) (z0376-03)
затверджено Порядок відшкодування Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат,
пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання (далі -
Порядок), що встановив механізм погодження та відшкодування таких
витрат.
Пунктом 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду
України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на
підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який
помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання та Списку померлих осіб, які отримували пенсії по
інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по
особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки
витрат по особових справах потерпілих, в якому визначають загальну
суму витрат, що підлягає відшкодуванню та до 15 числа місяця
наступного за звітним подають його відповідним головним
управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та профзахворювань України в АРК, областях, містах
Києві та Севастополі.
Лише на підставі даних особових справ інвалідів, занесених до
актів звірки, робочі органи Фонду соціального страхування від
нещасних випадків визначають загальну суму витрат, що підлягає
відшкодуванню в централізованому порядку.
Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що
згідно з актами про нещасний випадок на виробництві форми Н-1
НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_2, НОМЕР_6, витягу з
історії хвороби НОМЕР_7 з громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 трапились нещасні випадки
поза межами України, зазначеним громадянам виплачуються пенсії за
рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Обставина фактичної виплати пенсії зазначеним громадянам
відповідачем не спростовувалася, предметом судового розгляду не
була.
Відповідно до п. 5 Порядку, УПФ України в м. Бердичеві
(починаючи квітня 2001 р. по квітень 2005 р.) були складені акти
щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким
виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві, в яких були зазначені загальні суми витрат, що
підлягають відшкодуванню. Акти звірок були подані на узгодження та
підписання відповідачу. Але останній відмовився підписати акти із
мотивів настання нещасного випадку на території колишнього СРСР,
що на думку відповідача не є підставою для відшкодування сум
виплачених пенсій по інвалідності, оскільки потерпілі не є
застрахованими за законодавством України.
З часу прийняття Закону України "Про страховані тарифи на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили
втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
, передбачено обов'язок Фонду
соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та
профзахворювань України проводити відшкодування органам Пенсійного
фонду.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
особи, право яких на отримання
відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із
законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам
внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення
по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до ст. 3 Угоди про гарантії прав громадян держав
учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного
забезпечення від 13.02.1992 р., всі витрати, які пов'язані зі
здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді, несе держава,
яка надає забезпечення. Взаєморозрахунки не проводяться, якщо інше
не передбачено двосторонніми угодами.
Посилання відповідача на те, що вказана Угода не може бути
прийнята до уваги, оскільки не ратифікована Верховною Радою
України є безпідставне, оскільки рішенням Конституційного Суду
України від 12.07.2000 р. № 9-рп/2000 ( v009p710-00 ) (v009p710-00)
встановлена
неконституційність положень статті 7 Закону України "Про
міжнародні договори", а саме ратифікація міжнародних договорів
шляхом ухвалення Верховною Радою України спеціального закону про
ратифікацію.
Тому посилання позивача на норми Угоди від 13.03.1992 р. є
правомірним.
Обгрунтування відповідачем своєї позиції по відмові виконати
дії по підписанню актів про взаємні розрахунки із УПФ положенням
Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди,
заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або
іншими ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням трудових
обов'язків, підписаної 09.09.1994 р. є неправомірним, оскільки
вказана Угода передбачає відшкодування шкоди, заподіяної
працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими
ушкодженнями здоров'я, які пов'язані із виконанням ними трудових
обов'язків і не регулює питання виплати пенсій, що відповідає і
вимогам цивільного законодавства, зокрема ст. 1195 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 456 ЦК Української РСР.
Тобто відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування
витрат на пенсійне забезпечення у зв'язку з трудовим каліцтвом -
це різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими
актами.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій вірно
встановлені фактичні обставини справи, яким дана належна правова
оцінка і правомірно зроблений висновок про підставність
заявлених позовних вимог УПФ в м. Бердичеві про зобов'язання
відповідача вчинити дії по підписанню актів щомісячних звірок
витрат по особових справах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8., яким виплачена пенсія по
інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання за квітень 2001 р. по квітень 2005р.
При встановленні наведених фактів судами не порушено норм
матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не
спростовують.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України у м. Бердичеві Житомирської
області - залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Житомирської області від 26 вересня 2005 року та ухвалу
Житомирського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006
року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя