ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Проценко О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від
07 липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської
області від 22 вересня 2004 року у справі за його скаргою на
неправомірні дії Кіровоградського обласного військового
комісаріату, -
в с т а н о в и л а:
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на
неправомірні дії Кіровоградського обласного військового
комісаріату.
Позивач просив зобов'язати військовий комісаріат призначити
йому пенсію на підставі пункту "б" статті 12 Закону України "Про
пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і
рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"
( 2262-12 ) (2262-12)
. ОСОБА_1 посилався на те, що він має 14 років вислуги
на військовій службі, 39 років загального трудового стажу і досяг
45 років, що є підставою для призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07
липня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Кіровоградської області від 22 вересня 2004 року, скарга залишена
без задоволення.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені
рішення судів, посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального права, та постановити нове рішення.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильного
застосування норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що пенсії за вислугу років
на умовах пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
не можуть призначатися колишнім працівникам органів внутрішніх
справ, які після звільнення зі служби, а не на момент припинення
служби, набули умов передбачених зазначеною нормою Закону.
Між тим, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної
інстанцій неправильно застосували вищезазначену норму
матеріального права.
Відповідно до п "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне
забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового
складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (2262-12)
,
в редакції від 04 липня 2002 року, чинній на час звернення
позивача за призначенням пенсії і вирішення справи судами першої
та апеляційної інстанцій, право на пенсію за вислугу років мали
особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани,
військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за
контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом,
звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і
досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або
спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв'язку з
засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого
посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з
них, які є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають
загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не
менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба
або служба в органах внутрішніх справ.
Відповідно до частини 1 статті 83 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
пенсії призначаються з дня
звернення за пенсією.
Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не
досліджувалися всі обставини по справі, необхідні для вирішення
спору, а саме: якого віку досяг позивач та який він мав загальний
трудовий стаж на час звернення з заявою про призначення пенсії,
колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають
скасуванню, а справа повинна бути направлена на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда
від 07 липня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської
області від 22 вересня 2004 року у справі за його скаргою на
неправомірні дії Кіровоградського обласного військового
комісаріату.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.