№ К-9997/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2007р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. I.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Маринчак Н. Є.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної
податкової інспекції
на рішення Господарського суду Донецької області від
06.05.2005р. та постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 16.08.2005р. у справі № 26/32а
за позовом Державного відкритого акціонерного товариства
"Центральна збагачувальна фабрика "Кіселівська" - дочірнього
підприємства державної холдингової компанії "Торезантрацит"
до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - не з'явились,
відповідача - не з'явились,
встановив:
Державним відкритим акціонерним товариством "Центральна
збагачувальна фабрика "Кіселівська" - дочірнім підприємством
державної холдингової компанії "Торезантрацит" подано позов про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у м. Торезі (правонаступником якої є Торезька
об'єднана державна податкова інспекція) № 0000162600/3 від
06.10.2004р. яким до позивача застосовані фінансові санкції
відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
в розмірі 723 044
грн. 77 коп.
Рішенням Господарського суду Донецької області від
06.05.2005р. у справі № 26/32а позов задоволено частково; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000162600/3 від
06.10.2004р. в частині застосування до позивача фінансових санкцій
в сумі 699 731 грн. 77 коп.; в задоволенні позову в частині
визнання недійсним зазначеного податкового повідомлення-рішення в
частині застосування фінансових санкцій в сумі 23 313 грн.
відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача 42 грн. 50
коп. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обгрунтування такого висновку суд першої інстанції
зазначив, що постановою Господарського суду Донецької області від
16.10.2001р. у справі № 24/269Б позивача визнано банкрутом та
призначена ліквідаційна процедура; з моменту прийняття постанови
про визнання боржника банкрутом та призначення ліквідаційної
процедури податкова застава вважається скасованою; отримання згоди
податкового органу на укладання угод з активами банкрута, який
перебуває у стадії ліквідаційної процедури, не потрібно; зупинення
провадження у справі про банкрутство не зупиняє ліквідаційної
процедури; позивачем не надано доказів того, що укладання угод з
активами підприємства за період з 01.10 по 15.10.2001р. на суму 23
313 грн. не потребує згоди податкових органів.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
16.08.2005р. рішення від 06.05.2005р. по даній справі скасовано
частково та прийнято нове рішення яким позов задоволено, визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000162600/3 від
06.10.2004р. про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в
розмірі 723 044 грн. 77 коп.; стягнуто з відповідача на користь
позивача 127 грн. 50 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою державного
мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
При цьому судом апеляційної інстанції підставами прийняття
такого рішення вказано те, що в період з 01 по 16.10.2001р. діяв
мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно ухвали
Арбітражного суду Донецької області від 13.06.2000р. у справі №
24/269б, а тому, враховуючи положення ст. 1, п. 4 ст. 12 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, преамбули Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, застосування штрафних
санкцій і за цей період також є неправомірним.
Торезька об'єднана державна податкова інспекція, не
погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій,
подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову від
16.08.2005р. повністю, скасувати рішення від 06.05.2005р. в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про
застосування штрафних санкцій в сумі 699 731 грн. 77 коп.,
відмовити в задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на не
вірне застосування п. п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, звільнення активів
підприємства від податкової застави ухвалою Господарського суду
Донецької області тільки 31.03.2004р., здійснення позивачем
підприємницької діяльності протягом періоду перевірки в порушення
вимог ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки
обставин справи Вищий адміністративний суд України приходить до
висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги
відповідача по слідуючим доводам і мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті
проведеної документальної перевірки позивача з питань дотримання
вимог податкового та валютного законодавства відповідачем
встановлено здійснення в порушення пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
посадовими особами позивача реалізації майна не за грошові кошти
без письмового узгодження з податковим органом в період з 01 по
15.10.2001р. на суму 23 313 грн. та в період з 16.10.2001р. по
31.12.2003р. на суму 699 731 грн. 77 коп., всього на суму 723 044
грн. 77 коп. про що складено акт № 2/26-21/1 від 13.04.2004р.
На підставі зазначеного акту та в результаті процедури
адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №
0000162600/0 від 14.04.2004р. відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0000162600/3 від 06.10.2004р., яким
відповідно до пп. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст.
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в
розмірі 723 044 грн. 77 коп.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалами
Арбітражного суду Донецької області від 24.09.1999р. та від
13.06.2000р., відповідно, порушено справу № 24/269Б про
банкрутство Державного відкритого акціонерного товариства
"Центральна збагачувальна фабрика "Кіселівська" - дочірнього
підприємства державної холдингової компанії "Торезантрацит" та
запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Донецької області від
16.10.2001р. по даній справі товариство визнано банкрутом та
відкрито ліквідаційну процедуру.
Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(в редакції на 13.06.2000р.) мораторій на
задоволення вимог кредиторів є зупиненням виконання боржником
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня
введення мораторію, і припиненням заходів, спрямованих на
забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до
прийняття рішення про введення мораторію; протягом дії мораторію
на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,
пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(в редакції на 16.10.2001р.) передбачалось скасування
арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом, чи
інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника з дня
прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Враховуючи вказані норми відповідачем правомірно застосовано
до позивача штрафні (фінансові) санкції лише за період з 01 по
15.10.2001р. на суму 23 313 грн., тобто за здійснені посадовими
особами позивача дії по реалізації майна не за грошові кошти без
письмового узгодження з податковим органом, про що вірно зазначено
судом першої інстанції.
Здійснюючи апеляційне провадження апеляційний господарський
суд дійшов помилкового висновку про неправильне застосування
відповідачем санкцій до позивача також і за цей період в
зазначеному розмірі.
За вказаних обставин, зважаючи на повне і правильне
встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин
справи, помилкове застосування апеляційним судом норм
матеріального права Вищий адміністративний суд України приходить
до висновку про необхідність скасування постанови господарського
суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої
інстанції.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226,
230, 231, 254 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 16.08.2005р. та залишити в силі рішення Господарського
суду Донецької області від 06.05.2005р. у справі № 26/32а.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1
ст. 238 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. I.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Маринчак Н. Є.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного
суду України Брайко А. I.