К-9749/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого Бившевої Л.I.,
суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі Павлушко Р.С.,
за участю:
представника відповідача 2 - Ведмеденка Р.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємства "Тропік"
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
17 червня 2005 року
у справі № 11/216
за позовом Приватного підприємства "Тропік"
до 1. Відділення Державного казначейства в Артемівському
районі міста Луганська,
2. Державної податкової інспекції в Артемівському районі
міста Луганська
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість та процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2005 року ПП "Тропік" звернулось до суду з позовом
до ВДК в Артемівському районі м. Луганська, ДПI в Артемівському
районі м. Луганська про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість по декларації за червень 2002 року в
сумі 23 119, 00 грн., процентів в сумі 4 778, 96 грн., нарахованих
на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
період з 01 грудня 2002 року по 03 квітня 2005 року включно по
декларації за червень 2002 року, та в сумі 5 942, 10 грн.,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості за період з 01 лютого
2003 року по 03 квітня 2005 року включно по декларації за серпень
2002 року.
Заявою від 06 травня 2005 року позивач уточнив позовні вимоги
і просив стягнути з Державного бюджету України на його користь
бюджетну заборгованість з податку на додану вартість у сумі 23
119, 00 грн. по декларації за червень 2002 року та в сумі 30 841,
00 грн. по декларації за серпень 2002 року, а також проценти в
сумі 4 922, 63 грн., нараховані на суму бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість за період з 01 грудня 2002 року по 30
квітня 2005 року включно по декларації за червень 2002 року, та в
сумі 6 133, 75 грн., нараховані на суму бюджетної заборгованості
за період з 01 лютого 2003 року по 30 квітня 2005 року включно по
декларації за серпень 2002 року.
Рішенням господарського суду Луганської області від 11 травня
2005 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету
України на користь ПП "Тропік" бюджетну заборгованість з податку
на додану вартість за червень 2002 року в сумі 6 114, 01 грн.,
проценти за період з 01 грудня 2002 року по 30 квітня 2005 року в
сумі 2 779, 94 грн., бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість за серпень 2002 року в сумі 30 841, 00 грн. та проценти
за період з 01 лютого 2003 року по 30 квітня 2005 року в сумі 6
133, 75 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ПП
"Тропік" в доход Державного бюджету України державне мито в сумі
3, 35 грн. Стягнуто з ДПI в Артемівському районі м. Луганська на
користь ПП "Тропік" судові витрати в сумі 105, 30 грн.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
17 червня 2005 року рішення господарського суду Луганської області
від 11 травня 2005 року скасовано. В задоволенні позову
відмовлено.
В касаційній скарзі ПП "Тропік" просить скасувати постанову
Луганського апеляційного господарського суду від 17 червня 2005
року, а рішення господарського суду Луганської області від 11
травня 2005 року залишити в силі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами було встановлено, що ПП "Тропік" зареєстрований в
якості платника податку на додану вартість в ДПI в Артемівському
районі м. Луганська, про що йому видано свідоцтво № 17039513 від
10 січня 2002 року.
ПП "Тропік" направило по пошті податкову декларацію з податку
на додану вартість за червень 2002 року, яка 10 липня 2002 року
була одержана ДПI в Артемівському районі м. Луганська.
10 вересня 2002 року позивачем було подана декларація з
податку на додану вартість за серпень 2002 року.
Згідно поданих декларацій позивачем визначено від'ємне
значення податку на додану вартість в червні 2002 року в сумі 23
119, 00 грн., в серпні 2002 року - 30841, 00 грн. та заповнено
рядок 25.1.1 декларацій, згідно якого залишок суми податку на
додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення
податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних
періодів підлягає повному зарахуванню в рахунок платежів з податку
на додану вартість.
На час подачі декларації за червень 2002 року по особовому
розрахунку позивача обліковувалась переплата в сумі 2 334, 77
грн., а з подачею декларації за червень 2002 року бюджетне
відшкодування збільшилось до 25 453, 77 грн.
Суми бюджетного відшкодування, зазначені в декларації за
червень 2002 року, були направлені на погашення податкових
зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.
Після подачі декларації за червень 2002 року позивачем подано
24 податкові декларації з ПДВ з позитивним значенням податку в
загальній сумі 11883 грн., у тому числі: за липень 2002 року - 22
грн.; за жовтень 2002 року - 2 грн.; за лютий 2003 року - 2298
грн.; за травень 2003 року - 533 грн.; за липень 2003 року - 99
грн.; за серпень 2003 року - 39 грн.; за вересень 2003 року - 29
грн.; за жовтень 2003 року - 23 грн.; за листопад 2003 року - 26
грн.; за грудень 2003 року - 15 грн.; за січень 2004 року - 340
грн., за лютий 2004 року - 14 грн., за березень 2004 року - 39
грн., за квітень 2004 року - 665 грн., за травень 2004 року - 2909
грн., за червень 2004 року - 213 грн., за липень 2004 року - 111
грн., за серпень 2004 року - 3 грн., за вересень 2004 року - 1 135
грн., за жовтень 2004 року - 96 грн., за листопад 2004 року - 16
грн., за грудень 2004 року - 36 грн., за січень 2005 року - 17
грн., за лютий 2005 року - 75 грн., всього 11 883, 00 грн.
Крім того, на підставі заяв ПП "Тропік" і висновків ДПI в
Артемівському районі м. Луганська відшкодування податку на додану
вартість було здійснено шляхом погашення податкових зобов'язань з
податку на прибуток: 09 вересня 2002 року - в сумі 2 334, 77 грн.,
29 жовтня 2002 року - в сумі 3021, 99 грн., 13 листопада 2002
року - в сумі 2 100, 00 грн., всього на суму 7 456, 76 грн.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування в сумі 19 339, 76
грн. була зарахована в рахунок зменшення податкових зобов'язань з
податку на додану вартість та податку на прибуток в результаті
чого, станом на 01 травня 2005 року залишились не використані в
рахунок зменшення податков их зобов'язань сума бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6 114, 01
грн. по декларації за червень 2002 року та сума бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 30 841, 00
грн. по декларації за серпень 2002 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з
того, що позивачу не відшкодовано бюджетну заборгованість з
податку на додану вартість в сумі 6 114, 01 грн. по декларації за
червень 2002 року та бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість в сумі 30 841, 00 грн. по декларації за серпень 2002
року, на які відповідно до положень Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Таким чином, суд першої інстанції дійшов
висновку про обгрунтованість вимог про стягнення бюджетної
заборгованості по декларації за червень 2002 року в сумі 6 114, 01
грн. і проценти за період з 01 грудня 2002 року по 30 квітня 2005
року в сумі 2 779, 94 грн. та по декларації за серпень 2002 року в
сумі 30 841, 00 грн. та проценти за період з 01 лютого 2003 року
по 30 квітня 2005 року в сумі 6 133, 75 грн., всього на суму 45
868, 70 грн. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в разі
обрання платником податку способу відшкодування податку на додану
вартість шляхом зарахування в погашення майбутніх платежів він
вправі змінити цей спосіб, подавши відповідну заяву до податкового
органу у відповідності з п. 6.5 Порядку відшкодування податку на
додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової
адміністрації України та Головного управління Державного
казначейства України від 02 липня 1997 року № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
або звернутись безпосередньо до суду з вимогою про стягнення
коштів бюджету у відповідності з п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, при цьому
таке право на звернення до суду не обмежується ніякими умовами, в
тому числі необхідністю попереднього звернення до податкового
органу з заявою про зміну способу відшкодування.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої
інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з
того, ПП "Тропік" було виявлено бажання зарахувати суму бюджетного
відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість, і
обраний позивачем спосіб відшкодування був прийнятий податковим
органом, що підтверджуються матеріалами справи та особовим
рахунком позивача. На думку суду апеляційної інстанції,
відшкодовані в рахунок платежів суми податку на додану вартість
повність не використані позивачем, але це не свідчить про
виникнення бюджетної заборгованості, оскільки відшкодування вже
здійснено в рахунок податку на додану вартість, а ПП "Тропік" не
подавало заяву про зміну напрямку відшкодування у відповідності з
вимогами п. 8.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної
інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції правильно виходив з
того, що сума бюджетного відшкодування, яка була зарахована за
самостійним рішенням платника податку у рахунок зменшення
податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових
періодів, але в повному обсязі не використана в рахунок зменшення
податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових
періодів, не може визнаватись бюджетною заборгованістю і на неї не
може нараховуватись проценти, враховуючи те, що позивач не
звертався до податкового органу з відповідною заявою про зміну
напрямку відшкодування податку на додану вартість, що свідчить про
те, що право позивача на бюджетне відшкодування не було порушено.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ПП "Тропік"
підлягає залишенню без задоволення, а постанова Луганського
апеляційного господарського суду від 17 червня 2005 року - без
змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Тропік" залишити
без задоволення, а постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 17 червня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Суддя - доповідач: (підпис) Л.I. Бившева
Судді: (підпис) М.I. Костенко
(підпис) Н.Є. Маринчак
(підпис) Є.А. Усенко
(підпис) Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
Суддя Л.I. Бившева