К-9737/06
                ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     15 березня 2007 року  м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   у
складі:
     Головуючого Бившевої Л.I.,
     суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,  Шипуліної
Т.М.,
     при секретарі Павлушко Р.С.,
     за участю:
     представника позивача - Корній О.М.,
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
Державної податкової інспекції у місті Чернівці
     на рішення господарського суду Чернівецької  області  від  07
червня 2005 року
     та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17 серпня 2005 року
     у справі № 6/103
     за позовом Державної податкової інспекції у місті Чернівці
     до   Відкритого    акціонерного    товариства    "Чернівецьке
автотранспортне підприємство № 2401"
     про стягнення коштів, -
                      В С Т А Н О В И Л А :
     У квітня 2005 року ДПI у м. Чернівці  звернулось  до  суду  з
позовом до ВАТ "Чернівецьке автотранспортне підприємство  №  2401"
про стягнення коштів, отриманих без встановлених законом підстав.
     Рішенням господарського  суду  Чернівецької  області  від  07
червня  2005  року,  залишеним  без  змін  постановою  Львівського
апеляційного господарського  суду  від  17  серпня  2005  року,  в
задоволенні позову відмовлено.
     В касаційній скарзі  ДПI  у  м.  Чернівці  просить  скасувати
рішення господарського суду Чернівецької  області  від  07  червня
2005 року та  постанову  Львівського  апеляційного  господарського
суду від 17 серпня 2005 року, прийняте нове рішення, яким повністю
задовольнити позовні вимоги.
     Заслухавши доповідь судді -  доповідача,  перевіривши  доводи
касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами
першої   та   апеляційної   інстанцій   норм   матеріального    та
процесуального права, правової оцінки обставин у  справі,  колегія
суддів вважає, що  касаційна  скарга  не  підлягає  задоволенню  з
наступних підстав.
     Судами було встановлено, що ДПI у м. Чернівці провела планову
документальну перевірку дотримання вимог податкового та  валютного
законодавства  ВАТ  "Чернівецьке  автотранспортне  підприємство  №
2401" за період з 01 липня 2003 року по 01 жовтня  2004  року,  за
результатами якої складено акт №39/529/23-4/14261139 від 31 грудня
2004  року.  В  акті  перевірки  встановлено,  що  підприємство  в
порушення ч. 2 ст. 22  Закону  України  "Про  ліцензування  певних
видів   господарської    діяльності"    ( 1775-14 ) (1775-14)
            здійснювало
перевезення  вантажів  автомобільним  транспортом  без   наявності
ліцензії на внутрішні перевезення по  Україні  в  результаті  чого
було отримана виручка в сумі 12 312, 50 грн.
     Посилаючись на те, що у відповідності з п. 11 ст.  10  Закону
України "Про  державну  податкову  службу  в  Україні"  ( 509-12 ) (509-12)
        
державні  податкові  інспекції  подають   до   судів   позови   до
підприємств, установ, організацій  та  громадян  про  стягнення  в
доход держави коштів, одержаних без установлених законом  підстав,
ДПI у м. Чернівці звернулась до суду з позовом до ВАТ "Чернівецьке
автотранспортне підприємство № 2401" про стягнення в доход держави
12 312,  50  грн.  виручки,  отриманої  без  встановлених  законом
підстав.
     Суд  першої  інстанції  відмовляючи  в  задоволенні  позовних
вимог,   виходив   з   того,   що    відповідальність    суб'єктів
господарювання за перевезення вантажів  автомобільним  транспортом
без наявності ліцензії  на  внутрішні  перевезення  по  Україні  у
вигляді вилучення в доход  держави  коштів,  отриманих  від  такої
діяльності, жодним нормативно -  правовим  актом  не  передбачено.
Стягнення  в  доход  держави  коштів,  одержаних   підприємствами,
установами та організаціями за  угодами,  можливе  лише  за  умови
визнання  таких  угод  недійсними  відповідно  до  ч.  1  ст.  207
Господарського  кодексу  України  ( 436-15 ) (436-15)
        ,  проте  вимоги   про
визнання укладених відповідачем з іншими юридичними  особами  угод
на перевезення пасажирів автомобільними транспортом  позивачем  не
заявлено і не надано  доказів,  що  вказані  угоди  судом  визнані
недійсними. Крім того,  суд  першої  інстанції  в  своєму  рішення
посилався на те, що акт перевірки не є належним доказом по справі,
оскільки не  відповідає  вимогам  Порядку  оформлення  результатів
документальних перевірок щодо дотримання податкового та  валютного
законодавства суб'єктами підприємницької діяльності  -  юридичними
особами,  їх  філіями,  відділеннями  та   іншими   відокремленими
підрозділами,   затвердженого   Наказом    Державної    податкової
адміністрації України від 16 вересня 2002 року № 429  ( z1023-02 ) (z1023-02)
        
.
     Суд апеляційної інстанції погодився з  рішенням  суду  першої
інстанції,   зазначивши,   що   позивачем   помилково    пов'язано
відсутність відповідних ліцензій з отриманням відповідачем виручки
без  установлених  законом  підстав,  оскільки  така  отримана  на
підставі чинних угод. При цьому суд апеляційної інстанції  звернув
увагу на те,  що  згідно  з  ч.  2  ст.  22  Закону  України  "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
         до
суб'єктів господарювання за провадження  господарської  діяльності
без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів  у
розмірах, встановлених законом, а такої форми відповідальності  як
стягнення в  дохід  держави  коштів,  одержаних  без  установлених
законом  підстав,  за  провадження  господарської  діяльності  без
ліцензії спеціальним законом не встановлено.
     Колегія суддів погоджується з рішеннями судів, оскільки суди,
відмовляючи в задоволенні позовних  вимог,  правильно  виходили  з
того, що спеціальним законодавством, зокрема Законом України  "Про
ліцензування певних видів господарської  діяльності"  ( 1775-14 ) (1775-14)
        ,
не  передбачено  такий   вид   відповідальності   за   провадження
господарської  діяльності  без  ліцензії  як  стягнення   виручки,
отриманої від здійснення такої діяльності.
     Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд  касаційної  інстанції  залишає  касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо  визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових  рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
     Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПI у м.  Чернівці
підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського  суду
Чернівецької  області  від  07  червня  2005  року  та   постанова
Львівського апеляційного господарського суду від  17  серпня  2005
року - без змін.
     Керуючись ст. ст.  220,  221,  223,  224,  230,  231  Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія -
                        У Х В А Л И Л А :
     Касаційну  скаргу  Державної  податкової  інспекції  у  місті
Чернівці залишити без задоволення.
     Рішення  господарського  суду  Чернівецької  області  від  07
червня   2005   року   та   постанову   Львівського   апеляційного
господарського суду від 17 серпня 2005 року залишити без змін.
     Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення  і  може
бути  оскаржена  до  Верховного  Суду   України   за   винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
     Суддя - доповідач:   (підпис)  Л.I. Бившева
     Судді:   (підпис)  М.I. Костенко
     (підпис)  Н.Є. Маринчак
     (підпис)  Є.А. Усенко
     (підпис)  Т.М. Шипуліна
     З оригіналом згідно
     Суддя    Л.I. Бившева