ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є.,
Шипуліної Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Апеляційного суду Донецької області від
09.02.2006р.
у справі № 2-А-1/05 Жовтневого районного суду м. Маріуполя
за скаргою ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.
Маріуполя
про визнання неправомірними дій посадових осіб та
зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від
28.11.2005 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії
ДПI у Жовтневому районі м. Маріуполя відмовлено з тих підстав, що
оскільки процедура апеляційного узгодження суми податкового
зобов'язання за платежем з прибуткового податку, визначеного
заявнику податковим повідомленням-рішенням ДПI в Жовтневому районі
м. Маріуполя від 25.04.2003 р. № 0000012640/0 в сумі 96 522,00
грн., тривала до прийняття ДПА України рішення від 01.03.2005 р. №
3670/7/25-2115 за результатами розгляду скарги заявника, вимога
про зобов'язання ДПI у Жовтневому районі м. Маріуполя списати в
картці особового рахунку заявника зазначену суму податкового
зобов'язання та видати довідку, підтверджуючу відсутність у нього
податкового боргу, задоволенню не підлягає. Крім того, відмовляючи
в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що
ОСОБА_1 пропустив встановлений ст. 248-3 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
двохмісячний строк для оскарження дій ДПI, встановивши, що
відповідач відмовив в задоволенні його заяви про списання суми
податкового зобов'язання 26.07.2004 р., тоді як заявник звернувся
до суду із скаргою 29.12.2004 р.
Постановою апеляційного суду Донецької області від 09.02.2006
р. постанову суду першої інстанції скасовано, в задоволенні скарги
ОСОБА_1 відмовлено з огляду на те, що доводи заявника про те, що
ДПА у Донецькій області не направила вмотивоване рішення щодо
результатів розгляду його скарги у встановлений абзацом першим
підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст.5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
строк, не відповідають
обставинам справи. Суд апеляційної інстанції визнав таким, що не
відповідає правильному застосуванню норм процесуального права
висновок суду першої інстанції про пропуск заявником строку для
звернення до суду із скаргою.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати прийняті по
справі судові рішення та направити справу на новий розгляд,
посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
податковим повідомленням-рішенням ДПI у Жовтневому районі м.
Маріуполя від 25.04.2003 р. № 0000012640/0 ОСОБА_1 визначено
податкове зобов'язання за платежем з прибуткового податку на
доходи від підприємницької діяльності в сумі основного платежу 96
522,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення заявник
оскаржив в адміністративному порядку, зокрема до ДПА у Донецькій
області, рішенням якої від 21.08.2003 р. № 1238/10/25-013-6 скарга
ОСОБА_1 була залишена без розгляду, як така, що подана за межами
строку, встановленого абзацом першим підпункту 5.2.2 пункту 5.2
ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
. Рішенням Київського районного суду м. Донецька від
14.04.2004 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Донецької області від 06.12.2004 р., зазначене рішення ДПА у
Донецькій області визнано неправомірним та зобов'язано останню
розглянути скаргу ОСОБА_1
Рішенням ДПА у Донецькій області від 22.12.2004 р. №
22372/10/25-013-6 та рішенням ДПА України від 01.03.2005 р. №
3670/7/25-2115, до якої заявник звернувся в порядку оскарження
вказаного рішення ДПА у Донецькій області, скарги ОСОБА_1 щодо
скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення
залишені без задоволення.
Згідно абзацу третього підпункту 5.2.4 пункту 5.2 ст.5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем
отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не
підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
До закінчення процедури адміністративного оскарження, а саме
20.07.2004 р., ОСОБА_1 звернувся із заявою до ДПI в Жовтневому
районі м. Маріуполя про списання в картці особового рахунку
податкового зобов'язання в сумі 96 522,00 грн. та про видачу
довідки про відсутність податкового боргу, посилаючись на
положення абзацу третього підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст.5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та
вважаючи, що його скарга на податкове повідомлення-рішення від
25.04.2003 р. № 000012640/0 у зв'язку з не надісланням ДПА у
Донецькій області вмотивованого рішення за результатами розгляду
останньої в установлений абзацом першим цього підпункту строк з
дня прийняття Київським районним судом м. Донецька рішення від
14.04.2004 р., щодо якого було запроваджено негайне виконання,
вважається задоволеною.
Відповідно до підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст.5 вказаного
Закону у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган
невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв
будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань
оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої
законом, такий платник податків має право звернутися до
контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка
подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами,
розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне
надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом
десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником
податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого
органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти
вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти
календарних днів від дня отримання скарги платника податків на
його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому
під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику
податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги,
такий платник податків має право звернутися протягом десяти
календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з
повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при
повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до
контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного
десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного
двадцятиденного строку для відповіді на нього.
З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону
керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник)
може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги
платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього
підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово
повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного
строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не
надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або
протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого
органу (або його заступника), така скарга вважається повністю
задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за
останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю
задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника
контролюючого органу /його заступника/ про продовження строків її
розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення
двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього
підпункту.
З огляду на те, що ДПА у Донецькій області було надіслано
заявнику рішення від 21.08.2003 р. № 1238/10/25-013-6 про
залишення скарги без розгляду та рішення від 22.12.2004 р. №
22372\10\25-013-6 про відмову в задоволенні скарги, так само як і
ДПА України було надіслано рішення від 01.03.2005р. №
3670/7/25-2115 в строк, передбачений зазначеним підпунктом, а за
вимогою останнього підставою для визнання скарги платника податків
задоволеною є факт не надіслання вмотивованого рішення протягом
вказаного строку, а також з врахуванням того, що податкове
повідомлення-рішення від 25.04.2003 р. № 0000012640/0 в
установленому законом порядку нечинним не визнано, суд апеляційної
інстанції дійшов правильного висновку про відсутність законних
підстав для виключення з картки особового рахунку ОСОБА_1 суми
податкового зобов'язання 96 522,00 грн.
Оскільки такий правовий наслідок, як визнання скарги платника
податків задоволеною, абзац третій підпункту 5.2.2 пункту 5.2 ст.5
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
пов'язує саме із недотриманням контролюючим органом
строків, встановлених абзацами першим та другим цього підпункту, а
рішення Київського районного суду м. Донецька від 14.04.2004 р.,
яким був встановлений факт своєчасного звернення ОСОБА_1 зі
скаргою до ДПА у Донецькій області, вступило в законну силу
06.12.2004 р., суд апеляційної інстанції обгрунтовано не
застосував при визначенні строку, протягом якого ДПА у Донецькій
області повинна була надіслати вмотивовану відповідь на скаргу
заявника, положення ст.218 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
щодо допуску
судом негайного виконання рішення.
Судом апеляційної інстанції правильно застосовано частину 2
ст.99 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
стосовно строку, протягом якого
заявник вправі звернутися до суду з адміністративним позовом,
оскільки на дату вирішення справи судом першої інстанції діяв
вказаний Кодекс. Згідно ж частини 2 ст.5 цього Кодексу провадження
в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону,
чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і
вирішення справи.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про
порушення судом норм матеріального та процесуального права, а
відтак підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
постанову апеляційного суду Донецької області від 09.02.2006р. -
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.