К-12892/06
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" березня 2007 року м.Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.
при секретарі: Зимненко А.Д.
за участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: Крупини А.О.
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
25 січня 2006 року
у справі № 11/193
за позовом ОСОБА_1
до ДПI у Козелецькому районі Чернігівської області
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1
звернувся до суду з позовною заявою до ДПI у Козелецькому районі
Чернігівської області про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення НОМЕР_1 від 03.12.2004 року.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
08.09.2005 року позов було задоволено. Податкове повідомлення -
рішення НОМЕР_1 від 03.12.2004 року було визнано недійсним,
стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. відшкодування
витрат по сплаті державного мита та 118 грн. на відшкодування
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25
січня 2006 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, а
рішення господарського суду Чернігівської області від 08.09.2005
року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено
повністю.
Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційної інстанції
позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з
касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову апеляційної
інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами акту
перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення
НОМЕР_1 від 03.12.2004 року, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75646,50 грн.
(50091,00 грн. основного платежу та 25555,50 грн. штрафних
санкцій).
Перевіркою було встановлено, що позивач є платником єдиного
податку з 01.12.2000 року по 31.12.2002 року та з 01.07.2003 року
по 30.06.2004 року.
В періоді, що перевірявся, позивачем занижено податкове
зобов'язання по ПДВ на суму 50091,00 грн., в тому числі в
періодах: за жовтень 2003 року на суму 2488,00 грн., за листопад
2003 року на суму 1400,00 грн., за грудень 2003 року на суму
2200,00 грн., за січень 2004 року на суму 400,00 грн., за лютий
2004 року на суму 6800,00 грн., за березень 2004 року на суму
8001,00 грн., за квітень 2004 року на суму 13401,00 грн., за
травень 2004 року на суму 7801,00 грн., за червень 2004 року на
суму 7600,00 грн..
Крім того перевіркою встановлені факти неподання позивачем
декларацій з ПДВ у строки, визначені законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційної
інстанції виходячи з наступного.
Згідно абзацу другому п.4 Постанови Кабінету Міністрів
України №507 від 16.03.2000 ( 507-2000-п ) (507-2000-п)
року "Про роз'яснення
Указу Президента від 03.07.1998 року №727", суб'єкти малого
підприємництва - фізичні особи, які переходять на спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності були платниками податку на
додану вартість і після переходу до неї прийняли рішення про те,
що вони згідно з абзацом другим частини першої статті 6 не є
платниками податку на додану вартість, мають подати до
відповідного органу державної податкової служби заяву про
скасування реєстрації їх як платників податку на додану вартість і
мають здати відповідне свідоцтво.
На підставі заяви від 13.01.2003 року позивачу було видано
свідоцтво платника на додану вартість за НОМЕР_2.
З липня 2003 року позивач перейшов на спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності, про що свідчить Свідоцтво про
сплату єдиного податку від 08.07.2003 року, видане Козелецькою
МДПI, однак своєї заяви про скасування реєстрації його як платника
ПДВ до податкового органу позивач не подав. Така заява була подана
ОСОБА_1 лише 16.09.2004 року.
Отже, оскільки у період з липня 2003 року по вересень 2004
року позивач належним чином був зареєстрований як платник ПДВ, на
нього поширювалась дія Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
але він належним чином не нараховував та
не сплачував вказаний податок, то податкове зобов'язання на суму
50091,00 грн. визначено правомірно. Правомірність застосування
штрафних санкцій на підставі п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
підтверджена визнанням позивачем факту неподання декларацій з ПДВ
у встановлений законом термін.
За таких судова колегія приходить до висновку, що судом
апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального
законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено
справу у відповідності з нормами матеріального права і
постановлено обгрунтоване рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для справи. Висновки апеляційного
суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в
судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів,
викладених в касаційній скарзі не вбачається
Керуючись статтями 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 25 січня 2006 року без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25
січня 2006 року по справі №11/193 за позовом ОСОБА_1 до ДПI у
Козелецькому районі Чернігівської області про визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя
Вищого адміністративного суду
України Н.Є.Маринчак