ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.,
суддів: Гордійчук М.П., Бим М.Є., Шипуліної Т.М., Чалого
С.Я.,
при секретарі: Мельник I.М.,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової
інспекції у місті Миколаєві на рішення господарського суду
Миколаївської області від 12 травня 2005 року та постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року
у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Ленінської
міжрайонної державної податкової інспекції у місті Миколаєві про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
встановила:
У березні 2005 року позивач звернувся до господарського суду
Миколаївської області з позовом до Ленінської міжрайонної
державної податкової інспекції у місті Миколаєві про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення за НОМЕР_1, яким йому
визначено податкове зобов'язання у вигляді фінансової санкції в
сумі 1223,75 грн. за порушення Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Свої вимоги мотивував тим, що оскаржуване рішення Ленінської
міжрайонної державної податкової інспекції у місті Миколаєві
прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12
травня 2005 року, яке залишено без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року позов
задоволено частково: визнано недійсним спірне повідомлення-рішення
в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1062 грн., а
також воно ж визнано недійсним в частині визначення штрафних
санкцій в розмірі 76,75 грн. і 85 грн. сумою податкового
зобов'язання позивача.
Рішення судів мотивовані тим, що податкові
повідомлення-рішення приймаються податковим органом на суму
визначеного податково зобов'язання, а не за порушення вимог Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач
звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне
застосування судами норм матеріального і процесуального права,
просить їх скасувати та прийняти по справі нове, яким у
задоволенні позову відмовити.
У судове засідання касаційної інстанції сторони не з'явились,
про час і місце розгляду справи повідомлені.
Розглянувши касаційну скаргу та дослідивши її доводи за
матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про
відсутність підстав для її задоволення.
Згідно вимог ст. 224 КАС суд касаційної інстанції залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо
визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення
судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло
призвести до неправильного вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що суб'єктом
підприємницької діяльності Приватним підприємцем ОСОБА_1 дійсно
було порушено вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, що підтверджується актом перевірки
відповідача НОМЕР_2, на підставі якого правомірно було застосовано
штрафні санкції в сумі 76,75 грн. і 85 грн., що не оспорювалось в
судових засіданнях позивачем. Стосовно застосування штрафних
санкцій у розмірі 1062 грн., то вони визначені за порушення
здійснених операцій з торгового місця іншого суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_2, а тому не можуть бути
віднесені до позивача.
Крім того, як правильно зазначено у рішеннях суду, відповідно
до вимог пункту 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону поширюється
лише на штрафні санкції, які справляються з платника податків у
зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених
відповідними законами.
Податкові повідомлення-рішення приймаються податковим органом
на суму визначеного податкового зобов'язання. Згідно з п. 1.2 ст.
1 вказаного Закону, податкове зобов'язання - це зобов'язання
платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових
фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими Законами України, тоді як штрафні санкції,
застосовані відповідачем на підставі Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є податком та
податковим зобов'язанням.
Відповідно до вимог п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове повідомлення - це
письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника
податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену
контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача оскаржуваним
податковим повідомленням-рішенням не за порушення правил
оподаткування, у відповідача не було законних підстав для
визначення їх як податкового зобов'язання з поширенням на них
вимог Закону України "Про погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Враховуючи вищевикладене суд касаційної інстанції приходить
до висновку, що судами попередніх було вірно застосовано норми
матеріального та процесуального права, дана правильна оцінка
встановленим у справі обставинам, внаслідок чого суди дійшли
вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
З урахуванням наведеного вище судові рішення по справі
підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - залишенню без
задоволення.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової
інспекції у місті Миколаєві залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 12
травня 2005 року та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 21 червня 2005 року по даній справі
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: