розглянувши у попередньому розгляді справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії ГУ МВС України в м.Києві за його касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 29 жовтня 2004 року та на ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 3 лютого 2005 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії ГУ МВС України в м.Києві щодо відмови у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . Вимоги скарги мотивував тим, що з 23 січня 1974 року по 14 липня 1989 року працював в органах внутрішніх справ України. Останній рік проходив службу у Шевченківському РВВС м.Києва на посаді інспектора дізнання і мав спеціальне офіцерське звання капітана міліції. Звільнився із загальною вислугою в 15 років 5 місяців 23 дні, не враховуючи дворічну службу в армії. На час звернення до суб'єкта оскарження за призначенням пенсії мав загальний трудовий стаж 30 років 1 місяць 6 днів. Вважаючи відмову в призначенні пенсії неправомірною просив зобов'язати Управління фінансових ресурсів і економіки ГУ МВС України в м.Києві призначити йому пенсію за вислугу років під час його служби в органах внутрішніх справ в розмірі 50% плюс 1% за кожний рік після 25 річного загального трудового стажу.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 3 лютого 2005 року залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 29 жовтня 2004 року, яким в задоволені вимог скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального закону, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст.220 КАС України (2747-15) , колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвалених по справі судових рішень.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ 14 липня 1989 року, на день звільнення мав загальну вислугу років на службі в органах внутрішніх справ 15 років 5 місяців і 23 дні, не враховуючи двох років служби в армії.

Відповідно до п. "б" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Враховуючи зазначене судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_1, посилаючись на те, що на момент звільнення зі служби в органах внутрішніх справ позивач не мав загального трудового стажу 25 років.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 3 лютого 2005 року та рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 29 жовтня 2004 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії ГУ МВС України в м.Києві - залишити без змін.