ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
"06" березня 2007 р. Справа №5/3168-26/437
к/с № К-9742/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайко А.I.
Карася О.В.
Рибченко А.О.
Федорова М.О.
секретаря судового засідання Ткачук Н.В.
за участю представників:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 року
та рішення Господарського суду Львівської області від
17.12.2004 року
у справі № 5/3168-26/437
за позовом Львівського регіонального центру "Захід-Авто"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.
Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Львівський регіональний центр "Захід-Авто" в листопаді 2004
року звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної
податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова за
№0001722333 0 27274 від 26.10.2004 року та за №0001732333 0 27275
від 26.10.2004 року.
Рішенням Господарського суду Львівської області від
17.12.2004 року позов задоволено: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення за №0001722333 0 27274 від 26.10.2004 року та
за №0001732333 0 27275 від 26.10.2004 року.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 року рішення Господарського суду Львівської області від
17.12.2004 року по справі №5/3168-26/437 залишено без змін.
Не погоджуючись з вищезгаданими рішеннями, відповідач подав
касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій
просив скасувати рішення Господарського суду Львівської області
від 17.12.2004 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 23.06.2005 року, обгрунтовуючи це
неправильним застосуванням судами норм матеріального права, а саме
ст. 16 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та
пп.4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2005
року дану касаційну скаргу разом із справою №5/3168-26/437
передано до Вищого адміністративного суду України на підставі ст.
86 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, пп.
7,10 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідач в касаційній скарзі вказує на те, що позивач не
довів факт збільшення вартості основних засобів на рахунку
бухгалтерського обліку "10 Основні засоби", і це дає підстави
стверджувати про збільшення власного капіталу на 43,6 тис. грн.,
яке безпідставно обліковується на рахунку "Статутний фонд"
пов'язане із проведенням будь-якої індексації. Позивачем в
порушення вимог законодавства включено до податкового кредиту суми
податку на додану вартість по податкових накладних, які заповнені
не у відповідності до вимог законодавства. Також зазначає
скаржник, що судами не досліджувалось питання коригування
зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1023,00 грн.
Рішенням суду першої інстанцій, з чим погодився і суд
апеляційної інстанції, встановлено, що Державною податковою
інспекцією у Шевченківському районі м. Львова проведено перевірку
Львівського регіонального центру "Захід-Авто" за період з
01.07.2001 року по 30.06.2004 року з питань дотримання податкового
законодавства, за результатами якої 22.10.2004 року складено акт
№842.23-6 19331863. За висновками даного акту платнику податку
донараховано: податок на прибуток в сумі 17,2 тис. грн., податок
на додану вартість в сумі 2,7 тис. грн.
В результаті перевірки Державною податковою інспекцією у
Печерському районі м. Києва прийнято податкові
повідомлення-рішення від 26.10.2004 року за №0001722333 0 27274
та №0001732333 0 27275.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових
зобов'язань податковою інспекцією стало прирівнювання до
безповоротної фінансової допомоги внеску в статутний фонд
Львівського регіонального центру та неправомірне визначення
податкового кредиту.
У відповідності до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
безповоротною фінансовою допомогою являється сума коштів, передана
платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними
договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи
повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і
субсидій), або без укладання таких угод. Тому не є вірним
визначення внеску до статутного фонду підприємства як його
безповоротна фінансова допомога.
Судами правильно визначено, що податкове повідомлення-рішення
№0001722333 0 27274 підлягає визнанню недійсним по закінченню
строку давності визначеного в п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Щодо нарахування зобов'язання по податку на додану вартість,
то відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). А як вбачається з
матеріалів справи, суми віднесені до податкового кредиту
підтверджуються податковими накладними (а.с. 10, 11).
Крім того, вказані податкові накладні не визнано недійсними
чи фіктивними, тому вони оцінюються судами як належні докази.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій; не може бути скасовано судове рішення з мотивів
порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і
не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку, що Львівський апеляційний господарський суд
та Господарський суд Львівської області дійшли вичерпних юридичних
висновків щодо встановлених обставин справи і правильно
застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального
права, тому порушень норм матеріального та процесуального права,
які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та
апеляційної інстанції у справі №5/3168-26/437 не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
23.06.2005 року та рішення Господарського суду Львівської області
від 17.12.2004 року по справі №/3168-26/437 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.