ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
"06" березня 2007 р. Справа №38/34
к/с № К-9705/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайко А.I.
Карася О.В.
Рибченко А.О.
Федорова М.О.
секретаря судового засідання Ткачук Н.В.
за участю представників:
позивача: Iващука С.А., Васильченка О.М.
відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Петропавлівської міжрайонної
державної податкової інспекції Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.07.2005 року
та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
19.05.2005 року
у справі № 38/34
за позовом Петропавлівської міжрайонної державної податкової
інспекції у Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Межівський
райсількомунгосп", Приватного підприємства "Сільбудсервіс"
про визнання угоди недійсною, -
ВСТАНОВИВ:
Петропавловська міжрайонна державна податкова інспекція
Дніпропетровської області (далі - позивач) в лютому 2005 року
звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з
позовом про визнання угоди недійсною та просила визнати договір
передачі майна колективом співвласників в користування на умовах
оренди від 21.03.2002 б/н недійсним; зобов'язати ПП
"Сільбудсервіс" повернути у володіння ТОВ "Межівський
райсількомунгосп" отримане майно згідно договору оренди від
21.03.2002 року.
Відповідачі, не погоджуючись з позовними вимогами, в
запереченнях вказали, що передача в користування майна на умовах
оренди не суперечить чинному законодавству, тому договір є
дійсним.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
19.05.2005 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 25.07.2005 року рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 19.05.2005 року у справі №№38/34
залишено без змін.
Не погоджуючись з вищезгаданими рішеннями, позивач подав
касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій
просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 25.07.2005 року та рішення Господарського
суду Дніпропетровської області від 19.05.2005 року та прийняти
нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, обгрунтовуючи
неправильним застосуванням судами норм матеріального та
процесуального права, а саме ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст.
12, 54 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
,
ст. 20 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, Закону України
"Про колективне сільськогосподарське товариство" ( 2114-12 ) (2114-12)
.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2005
року дану касаційну скаргу разом із справою №38/34 передано до
Вищого адміністративного суду України на підставі ст. 86
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, пп.
7,10 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідачі просять не
задовольняти скаргу позивача, оскільки вважають рішення судів
першої та апеляційної інстанцій законними та обгрунтованими.
Рішенням суду першої інстанції встановлено, що 21.03.2002
року укладено договір між співвласниками майна в особі
уповноваженого ОСОБА_1 та ПП "Сільбудсервіс" в особі власника
ОСОБА_2 про передачу останньому майна вартістю 46 8802,02 грн. на
10 років в користування на умовах оренди.
Рішення суду першої інстанцій, з чим погодився і суд
апеляційної інстанції, мотивовано тим, що сторони за спірним
договором дійшли добровільної згоди щодо його укладення і цей
договір не порушує права та інтереси третіх осіб, тому підстави
для визнання його недійсним відповідно до ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
відсутні.
Перевіривши доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі,
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, суд
касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга позивача не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
який втратив чинність з 01.01.2004 року недійсною є та угода, що
не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або
майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з
сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за
угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -
відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки
недійсності угоди не передбачені законом.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій, що згідно ст. 2 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№2181-III від 21.12.2000
року податкові органи - це контролюючий орган, який має право
здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів
(обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.
Компетенція щодо виявлення порушень порядку реорганізації,
перерозподілу часток/паїв у Статутних фондах, іншої аналогічної
внутрішньої діяльності товариств, яка не стосується податкового
законодавства, податковим органам чинним законодавством, в т. ч.
Законом України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, не надано.
Спірний договір по формі та кількісному складу співвласників,
які його підписали, можна розглядати як рішення загальних зборів
товариства з обмеженою відповідальністю.
В той же час позивач направляє позовні вимоги до юридичних
осіб - ТОВ "Межівський райсількомунгосп" та ПП "Сільбудсервіс".
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, сторони за
спірним договором дійшли добровільної згоди щодо його укладення і
цей договір не порушує права та інтереси третіх осіб.
Посилання скаржника на порушення відповідачем норм Законів
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, "Про колективне сільськогосподарське товариство"
( 2114-12 ) (2114-12)
є необгрунтованими та безпідставними, оскільки судами
об'єктивно досліджено та правильно дана правова оцінка обставинам
справи.
Крім того, відповідно до ст. 71 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
кожна
сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її
вимоги та заперечення. Однак, як бачимо з матеріалів справи,
позивач не довів існування порушень сторонами законодавства при
укладенні договору передачі майна, які б могли стати підставою для
задоволення позовних вимог.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що
майно, яке передавалось за спірним договором в оренду, знаходилося
в податковій заставі і ТОВ "Межівський райсількомунгосп" повинно
було отримати письмову згоду податкових органів на відчуження
майна, однак, неотримання такої згоди не є підставою для визнання
угоди недійсною.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій; не може бути скасовано судове рішення з мотивів
порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і
не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
приходить до висновку, що Дніпропетровський апеляційний
господарський суд та Господарського суду Дніпропетровської області
правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми
матеріального права, тому порушень норм матеріального та
процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування
рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі №38/34 не
встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Петропавлівської міжрайонної державної
податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 25.07.2005 року та рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 19.05.2005 року по справі №38/34 -
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
підпис
Голубєва Г.К.
Судді
підпис
Брайко А.I.
підпис
Карась О.В.
підпис
Рибченко А.О.
підпис
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Голубєва Г.К.