ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Васильченко
Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Федорова М.О., розглянувши у
попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної
податкової інспекції в місті Кіровограді на постанову
Господарського суду Кіровоградської області від 21 грудня 2005
року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30 березня 2006 року у справі за позовом суб'єкта
підприємницької діяльності - ОСОБА_1 до Державної податкової
інспекції в місті Кіровограді про визнання недійсним рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 21
грудня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 30 березня 2006 року було
задоволено позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності -
ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Кіровограді про
визнання недійсним податкового повідомлення - рішення НОМЕР_1 про
донарахування позивачу 66236,13грн. податкового зобов'язання зі
сплати податку на додану вартість.
В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те,
що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено
наявності підстав для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень,
оскільки відповідачем не було надано податкових декларацій
відповідача.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Державна
податкова інспекція в місті Кіровограді звернулася з касаційною
скаргою, у якій просить постанову Господарського суду
Кіровоградської області від 21 грудня 2005 року та ухвалу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 березня
2006 року скасувати та прийняти рішення про задоволення позовних
вимог.
Касаційна скарга грунтується на неправильному застосуванні
норм процесуального права, зокрема на тому, що ненадання
відповідачем податкових декларацій позивача не може бути підставою
для визнання недійсним податкового повідомлення - рішення.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з розподілом обов'язку доведення відповідно до пункту
2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
відповідач, як суб'єкт владних повноважень має довести
наявність порушення, зафіксованого в акті перевірки - включення до
складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не
підтверджених податковими накладними.
Недотримання співробітниками позивача вимог Порядку
оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької
діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та
іншими відокремленими підрозділами, затвердженому Наказом
Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р.№ 429
( z1023-02 ) (z1023-02)
, зокрема відсутність копій документів, про які
зазначено у акті перевірки, містить своїм правовим наслідком
визнання недійсним рішення, прийнятого на підставі такого акту, у
зв'язку з недоведеністю відповідачем висновків про порушення
позивачем норм чинного законодавства.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної інстанції
перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
при розгляді справи допущено неправильне застосування норм
матеріального чи порушення норм процесуального права, які
передбачені ст.ст. 225-229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
як підстави для
зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без
розгляду або закриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну
скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення суду апеляційної
інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та
процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана
вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують,
підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні
відсутні.
Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті
Кіровограді залишити без задоволення, а постанову Господарського
суду Кіровоградської області від 21 грудня 2005 року та ухвалу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 березня
2006 року- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строки та в порядку,
передбаченими ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Харченко
Судді Н.В. Васильченко
Л.Я. Гончар
О.О. Кравченко
М.О. Федоров