ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Справа № К-33013/06
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Ліпського Д.В. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Гуріна М.I.,
Кобилянського М.Г.,
Мироненка О.В.,
при секретарі Міненку I.М.
з участю представника позивача Дирди Бориса Антоновича
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою Льовіна Анатолія Iвановича на
постанову Печерського районного суду міста Києва від 24 травня
2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2006 року в справі за
позовом Льовіна Анатолія Iвановича до Президента України про
визнання нечинною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а :
18 лютого 2005 року народний депутат України Льовін А.I.
звернувся до Президента України з депутатським зверненням щодо
створення спеціальної комісії для проведення перевірки стосовно
злочинної діяльності проти нього та його оточення, яке було
направлено до Служби безпеки України, про що позивача повідомлено
листом Першого заступника Державного секретаря України від 02
березня 2005 року.
У відповідь на вказаний депутатський запит Служба безпеки
України надіслала лист від 01 квітня 2005 року за підписом Голови
Служби безпеки України.
27 вересня 2005 року народний депутат України Льовін А.I.
повторно звернувся до Президента України із зазначеним
депутатським зверненням, на яке отримав відповідь від 03 листопада
2005 року за підписом Голови Секретаріату Президента України.
Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень такими, що
порушують його права, встановлені Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та Законом України "Про статус народного депутата
України" ( 2790-12 ) (2790-12)
, Льовін А.I. звернуся в суд з позовом.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 24
травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 04 жовтня 2006
року в позові відмовлено.
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати
судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
В касаційній інстанції представник позивача підтримав доводи
касаційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи
повідомлений.
Перевіривши правильність застосування судами норм
матеріального й процесуального права, колегія суддів приходить до
висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
Суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини справи,
які мають значення для її вирішення.
Як вбачається з обставин справи, при розгляді справи в
районному суді представник позивача неодноразово заявляв відводи
складу суду, які не були задоволені. Згідно з частиною 3 статті 31
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, ухвала
за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується.
Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на
постанову суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
В апеляційній скарзі позивач посилався на необгрунтованість
ухвал, якими відхилені заяви про відвід. Відповідно до статті 204
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
апеляційної інстанції скасовує постанову суду і направляє справу
на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо в ухваленні
судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на
підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і
заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції
обгрунтованою.
Також в апеляційній скарзі обгрунтовувалася відсутність у
представника відповідача належних повноважень для участі у справі.
В порушення вимог статті 206 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, в ухвалі апеляційного суду не
зазначено, якими обставинами чи нормами права спростовуються
доводи, що містяться в апеляційній скарзі.
Фактично апеляційний суд ухилився від вирішення питань
поставлених в апеляційній скарзі.
Внаслідок порушень, допущених апеляційним судом при розгляді
справи його ухвалу неможна визнати законною та обгрунтованою, що
відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування
судового рішення суду апеляційної інстанцій і направлення справи
на новий судовий розгляд.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Льовіна Анатолія Iвановича задовольнити
частково.
Ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
міста Києва від 04 жовтня 2006 року скасувати, а справу направити
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.
Судді:
Д.В. Ліпський
С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
О.В. Мироненко