К/скарга №К-9344/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м.Сімферополі
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 17.08.2005 р.
у справі № 2-25/3561-2005
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Нафта-Сервіс"
до 1. Державної податкової інспекції у м.Сімферополі
2. Управління державного казначейства в Автономній Республіці
Крим
про стягнення бюджетної заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Нафта-Сервіс" звернулось з позовом до ДПI у
м.Сімферополі, УДК в АР Крим про відшкодування з державного
бюджету 319305,13 грн. бюджетної заборгованості та відсотків за
прострочення її відшкодування.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
28.02.2005 р. позов задоволено в повному обсязі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.08.2005 р. рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 28.02.2005 р. змінено. Позов задоволено
частково, стягнуто з Державного бюджету на користь позивача
відсотки за несвоєчасне бюджетне і експортне відшкодування по
декларації з ПДВ за травень 2004 р. в сумі 11116,46 грн. В
стягненні з держбюджету експортного відшкодування по декларації з
ПДВ за травень 2004 р. в сумі 2242 грн. відмовлено. Провадження по
справі в частині вимог про стягнення з держбюджету по декларації
з ПДВ за травень 2004 р. експортного відшкодуванні у сумі 71978
грн. і бюджетного відшкодування у сумі 227755 грн. припинено за
відсутністю предмету спору.
Відповідачем-1 подана касаційна скарга, у якій ставиться
питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, з
підстав порушення норм матеріального та процесуального права, та
прийняття нового про відмову в задоволенні позову.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням приписів
пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, які не містять вказівки на обов'язкове
відрахування з держбюджету відсотків, а також ст.4 Декрету КМУ
"Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
, згідно якого податкові органи
звільнені від сплати держмита. Порушення процесуального права, на
думку скаржника, полягає в неповному з'ясуванні обставин, що мають
значення для справи, без зазначення яких саме.
Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції
не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені
належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення. Справу
розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено у справі, позивачем 17.06.2004 р. подана до
податкового органу податкова декларація по ПДВ за травень 2004 р.
і розрахунок експортного відшкодування, згідно з яким позивач
заявив від'ємне значення податку на додану вартість, що підлягає
сплаті, у сумі 308169 грн., з яких бюджетне відшкодування -
233949 грн., експортне відшкодування 74220 грн.
Згідно акту перевірки №722/23-4 від 20.08.2004 р.
відповідачем порушень при розрахунку позивачем бюджетного і
експортного відшкодування встановлено не було.
22.12.2004 р. податковим органом експортне відшкодування у
сумі 2242 грн. частково здійснено шляхом погашення податкових
зобов'язань позивача, які виникли у наступних податкових
періодах. 30.12.2004 р. відповідач погасив останню частку
експортного відшкодування в сумі 71978 грн., шляхом зарахування у
рахунок погашення зобов'язання по декларації з ПДВ за листопад
2004 р. у розмірі 78172 грн.
29.04.2005 р. з Державного бюджету України платіжним
дорученням №158/146 на підставі висновку податкового органу від
27.04.2005 р. було перераховано на рахунок позивача 227755 грн.
бюджетного відшкодування за травень 2004 р.
У зв'язку з викладеним, судова колегія погоджується з
висновками суду апеляційної інстанції про відмову в позові щодо
стягнення 2242 грн. експортного відшкодування, та про припинення
провадження у частині стягнення бюджетного відшкодування в сумі
227755 грн. та експортного відшкодування в сумі 71978 грн. за
відсутністю предмета спору.
Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у редакції яка діяла на момент
виникнення спірних правовідносин) у разі, коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті,
має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
пункті п.7.7 ст.7 Закону України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Таким чином, суди попередніх інстанцій встановивши наявність
у позивача права на бюджетне відшкодування та експортне
відшкодування у заявлених ним сумах, та проведення такого
відшкодування з порушенням строку, дійшли вірного висновку про
обгрунтованість позову про стягнення відсотків нарахованих на суму
бюджетної заборгованості.
Доводи, викладені у касаційні скарзі, відхиляються судом
касаційної інстанції, оскільки вони суперечать вищевикладеній
позиції.
Ст. 56 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що
кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів
місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої
незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових
осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ст.49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
стороні, на
користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито
за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона
звільнена від сплати державного мита. До витрат, які підлягають
відшкодування віднесені і витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає
підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення
суду апеляційної інстанції .
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м.Сімферополі залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2005
р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути
оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами
протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис) Л.В.Ланченко
Судді (підпис) К.В.Конюшко
(підпис) О.М.Нечитайло
(підпис) Н.Г.Пилипчук
(підпис) О.I.Степашко
Повний текст складено 05.02.2007 р.