ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.I., Панченка О.I., Штульмана I.В., Лиски Т.О., Сороки
М.О.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська на рішення
Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 лютого
2004 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області
від 30 червня 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на
бездіяльність Державної податкової інспекції у Жовтневому районі
міста Дніпропетровська, -
встановила:
В липні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною
скаргою, в якій вказувала, що визначений їй податковими органами
ідентифікаційний код платника податків вона не сприймає через
релігійні переконання, але її прохання про застосування до неї
альтернативної форми обліку платника податків ДПI у Жовтневому
районі міста Дніпропетровська залишила без задоволення. У зв'язку
з цим скаржниця просила суд визнати незаконною відмову податкового
органу щодо внесення відмітки до її паспорту про право здійснювати
будь-які платежі без ідентифікаційного номеру та зобов'язати
суб'єкта оскарження поставити таку відмітку.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від
19 лютого 2004 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та визнано
неправомірною бездіяльність податкового органу щодо відмови у
збереженні за ОСОБА_1 раніше встановленої форми обліку платників
податків та інших обов'язкових платежів. Зобов'язано ДПI у
Жовтневому районі м. Дніпропетровська зберегти за скаржницею
раніше встановлену форму обліку платників податків та інших
обов'язкових платежів.
В частині скарги про визнання неправомірними дій суб'єкта
оскарження щодо визнання незаконною його бездіяльності, яка
виразилась у відмові зробити у паспорті скаржниці відмітку про
наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного
номеру - відмовлено та зобов'язано податковий орган зробити таку
відмітку у її паспорті.
В частині скарги про виключення всієї інформації щодо ОСОБА_1
з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших
обов'язкових платежів - відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 30
червня 2004 року з резолютивної частини рішення суду першої
інстанції виключено вказівку про відмову у визнанні незаконною
бездіяльності суб'єкта оскарження та зобов'язано ДПА України
порушити питання про виключення всієї інформації щодо ОСОБА_1 з
Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших
обов'язкових платежів. В решті рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із постановленими по справі судовими
рішеннями, начальник ДПI у Жовтневому районі міста
Дніпропетровська звернувся з касаційною скаргою в якій,
посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просив
вказані судові рішення скасувати та прийняти нове, яким у
задоволені скарги ОСОБА_1 відмовити.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про єдиний
державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших
обов'язкових платежів" ( 320/94-ВР ) (320/94-ВР)
для осіб, які через релігійні
та інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного
номеру та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи,
зберігають раніше встановлені форми обліку платників податку та
інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться
відмітка про наявність в них права здійснювати будь-які платежі
без ідентифікаційного номеру.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій вірно
виходили з того, що скаржниця вправі, як платник податків,
обліковуватись не за ідентифікаційним номером.
Проте, суд першої інстанції допустився помилки відмовивши
заявниці в частині визнання незаконною бездіяльності податкового
органу, яка полягає у відмові зробити відмітку про право
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та в
частині виключення всієї інформації щодо ОСОБА_1 з Державного
реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових
платежів, на що вірно звертає увагу в своїй ухвалі колегія суддів
апеляційного суду.
Зазначене підтверджується положенням ст. 5 вище названого
Закону, згідно якої реєстрація фізичних осіб-платників податків та
інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими
інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного
поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб які
не мають постійного місця проживання в Україні - за місцем
отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта
оподаткування.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок апеляційного
суду не спростовують і до уваги взятими бути не можуть.
Доводи касаційної скарги про те, що скаржниці вже визначений
порядок обліку за ідентифікаційним номером і не має підстав його
міняти, не можуть бути враховані, оскільки чинним законодавством
не передбачено обмежень застосування положень вказаного вище
Закону щодо осіб, яким ідентифікаційний номер вже встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити Державній податковій інспекції у Жовтневому районі міста
Дніпропетровська у задоволенні її касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі міста Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30
червня 2004 року та змінене нею рішення Жовтневого районного суду
міста Дніпропетровська від 19 лютого 2004 року - залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та
оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя