ВИЩИЙ  АДМIНIСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     24 січня 2007 року    м. Київ
 
                          Колегія суддів
         Вищого адміністративного суду України в складі:
 Бутенка В.I., Панченка О.I., Штульмана I.В., Лиски Т.О., Сороки
                              М.О.,
     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у м. Полтаві на ухвалу Октябрського  районного  суду  м.
Полтави  від  3  липня  2003  року  та  ухвалу  апеляційного  суду
Полтавської області від 14 жовтня 2003 року у  справі  за  позовом
приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державної податкової  інспекції  у
м. Полтаві, міського бюджетно-фінансового  управління  виконавчого
комітету Полтавської міської ради про визнання неправомірними  дій
податкового  органу  та  зарахування  надлишково   сплачених   сум
прибуткового податку в рахунок майбутніх платежів, -
 
                           встановила:
     В березні 2001 року ОСОБА_1 звернулася до суду із  зазначеним
позовом, в якому вказувала, що внаслідок бездіяльності  ДПI  у  м.
Полтаві  були  порушені  її  права  через  застосування   до   неї
прогресивної  шкали  оподаткування  та  зобов'язання   по   сплаті
прибуткового податку з громадян  за  максимальною  ставкою  у  40%
протягом  всього   періоду   здійснення   приватної   нотаріальної
діяльності - з 1997 року по 2000 рік.
     У зв'язку з цим позивачка  просила  визнати  дії  податкового
органу неправомірними та зобов'язати його перерахувати прибутковий
податок за 1997-2000 роки і зарахувати  надлишково  сплачену  суму
податків в рахунок майбутніх платежів.
     У свої доповненнях до позову ОСОБА_1 уточнила суму надлишково
сплачених податків у розмірі 132  233,60  грн.,  а  також  просила
визнати недійсним рішення відповідача НОМЕР_1  від  15.11.2001  р.
про утримання з неї штрафної санкції в розмірі 2  582,15  грн.  та
зобов'язати   відповідача   при   оподатковуванні   у   подальшому
застосовувати до неї 20% ставку оподаткування.
     Рішенням  Октябрського  районного   суду   м.   Полтави   від
09.04.2003 р. було частково задоволено позовні вимоги  ОСОБА_1  та
визнано неправомірними  дії  ДПI  у  м.  Полтаві  щодо  відмови  у
зарахуванні  надлишково  сплачених  сум  прибуткового  податку   в
рахунок  майбутніх  платежів  за  період  з  01.01.1997  року   по
03.12.2002 року. Зобов'язано податковий орган провести перерахунок
прибуткового податку за вказаний період виходячи зі  ставки  у  20
відсотків, а надлишково сплачену суму в розмірі  132  233,60  грн.
зарахувати в рахунок майбутніх податкових платежів.
     Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 19.05.2003
р. апеляційну скаргу ДПI у м. Полтаві на  зазначене  рішення  було
залишено без руху, а наступною ухвалою від 03.07.2003 р.  цього  ж
суду -  визнано  неподаною  та  повернуто  заявнику  у  зв'язку  з
неусуненням недоліків.
     Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від  14  жовтня
2003 року ухвалу районного суду від  03.07.2003  р.  залишено  без
змін.
     Не погоджуючись із ухвалою  Октябрського  районного  суду  м.
Полтави від 03.07.2003 р. та ухвалою апеляційного суду Полтавської
області  від  14.10.2003  р.,  ДПI  у  м.  Полтава  звернулася   з
касаційною  скаргою  в  якій,  посилаючись   на   порушення   норм
процесуального права, просила вказані судові рішення скасувати,  а
справу направити до суду  апеляційної  інстанції  для  продовження
апеляційного розгляду справи по суті.
     Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
     Згідно з ч. 3 ст. 211  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.
     Відповідно до ч.3 ст.  220-1  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і  залишає  рішення
без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
     Відповідно до ст. 320  ЦПК  України  1963  ( 1501-06 ) (1501-06)
          року,
сторони та інші особи, які беруть участь  у  справі,  мають  право
оскаржити у касаційному порядку  рішення  і  ухвали,  постановлені
судом першої і апеляційної інстанції лише у зв'язку  з  порушенням
матеріального чи процесуального права.
     Доводи касаційної  скарги  не  містять  у  собі  посилань  на
наявність таких порушень закону, які відповідно до ст.ст.  226-229
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
         є підставою для скасування судових  рішень
по даній справі, як і відсутні підстави  для  висновку,  що  судом
неправильно застосовані норми процесуального  права,  що  призвело
або могло призвести до неправильного вирішення справи.
     Оскаржувані судові рішення відповідають нормам процесуального
права чинним на час розгляду справи.
     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити  Державної  податкової  інспекції   у   м.   Полтаві   у
задоволенні її касаційної скарги.
     Керуючись ст.ст. 220,  220-1,  223,  224,  230,  231  Кодексу
адміністративного  судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,    колегія
суддів, -
 
                            ухвалила:
     Касаційну  скаргу  Державної  податкової   інспекції   у   м.
Полтаві - залишити без задоволення.
     Ухвалу Октябрського районного суду м.  Полтави  від  3  липня
2003 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області  від  14
жовтня 2003 року - залишити без змін.
     Ухвала набирає законної  сили  з  моменту  її  підписання  та
оскарженню не підлягає.
     Судді: