ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П., Костенко М.I.,
Леонтович К.Г.,
При секретарі - Коротких В.В.
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною
скаргою ПП "Компанія "РIМ" на рішення господарського суду
Запорізької області від 22.07.2005р. та постанову Запорізького
апеляційного господарського суду від 14.09.2005р. у справі за
позовом ПП "Компанія "РIМ" до ДПI у Жовтневому районі м. Запоріжжя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Справа № К-9463/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
ПП "Компанія "РIМ" звернулася до господарського суду із
позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №
0000132603/0 від 02.03.2005р. про визначення суми податкового
зобов"язання за платежем податок на додану вартість в сумі 591909
грн., посилаючись на порушення норм діючого податкового
законодавства України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
22.07.2005р. відмовлено в задоволені позовних вимог ПП "Компанія
"РIМ".
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
14.09.2005р. апеляційна скарга ПП "Компанія "РIМ" залишена без
задоволення. а рішення господарського суду Запорізької області від
22.07.2005р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ПП
"Компанія "РIМ" звернулася з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, у якій просить скасувати
вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено матеріалами справи, ДПI у Жовтневому районі м.
Запоріжжя проведено позапланову документальну перевірку
правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум
податку на додану вартість ПП "Компанія "РIМ" при взаємовідносинах
з ТОВ"Крістіна ЛТД" за період з 01.04.2002р. по 31.12.2002р., про
що складено акт № 13-Д/26-20/23286246 від 28.02.2005р.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення від 02.03.2005р. № 0000132603/0, яким на
підставі абзацу "б" пп.. 4.2.2. ст.. 4 Закону України " Про
порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000р. , та відповідно до пп..
7.2.1, 7.2.4, 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп.. 17.1.3 ст. 17 Закону України № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
визначено суму податкового зобов"язання з податку на
додану вартість в розмірі 591909 грн., в т.ч. основного платежу у
сумі 394606 грн. та штрафні санкції у сумі 197303 грн.
Як вбачається із акту перевірки, Статут та Установчий договір
ТОВ "Крістіна ЛТД", свідоцтво про реєстрацію платника податку на
додану вартість за № 35333633 від 17.07.2000р., а також
фінансово-господарські документи, видані від імені ТОВ "Крістіна
ЛТД" та підписані від імені Зінкевича В.С., рішенням Деснянського
районного суду м. Києва від 24.02.2003р. у справі № 2-1228/2003
визнанні недійсними з 26.12.2001р. Рішення суду набрало законної
сили 24.03.2003р.
Вищезазначеним рішенням встановлено, що ТОВ "Крістіна ЛТД"
здійснювало свою діяльність на підставі неправдивих даних про
директора, місця свого знаходження та про проведення операцій на
поточному рахунку, відкритому в банківській установі. З грудня
2001р. права на частку корпоративних прав ТОВ "Крістіна ЛТД",
господарські, установчі документи та печатка передані
невстановленим особам та використовувалися з метою завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства. Крім того, на протязі
всієї господарської діяльності ТОВ "Крістіна ЛТД" податки не
сплачувались, внаслідок чого завдано значних збитків державі.
Актом перевірки також встановлено, що у податковому обліку ПП
"Компанія "РIМ" по податку на додану вартість, операції з
отримання послуг та товарів від ТОВ "Крістіна ЛТД" відображені у
травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні
2002р. у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) на
загальну суму 2367637 грн. 47 коп, у т.ч. ПДВ у сумі 394606,26
грн. та віднесені до податкового кредиту податкових декларацій з
податку на додану вартість, в результаті чого, підприємством
занижено податок на додану вартість у сумі 394606 грн.
Відповідно до ст.. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на кожну повні або часткову поставку
товарів (робіт, послуг), особою, яка підпадає під визначення
платника податку і зареєстрована у встановленому порядку,
виписується податкова накладна. Податкова накладна є звітним
податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Зокрема, пп.. 7.2.4 ст. 7 передбачає, що податкова накладна
є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим
документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні
протягом строку, передбаченому законодавством для зобов"язань зі
сплати податків.
Згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, право на
нарахування податку та складання податкових декларацій надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,
передбаченому ст.. 9 цього Закону. Не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент
перевірки платника податку органом державної податкової служби
суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту,
залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом
документами, платник податку несе відповідальність у вигляді
фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на
суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим
підпунктом документами.
Відповідно до пп..7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв"язку з
придбанням товарів
та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Вказана норма передбачає крім обов"язкових підстав виникнення
у платника права на податковий кредит з податку на додану
вартість, обов"язкову наявність ще такої підстави як сплата
платником податків з звітному періоді відповідних сум податку.
За змістом п. 1.8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на відшкодування виникає лише при
фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з
самого факту існування зобов"язання по сплаті податку на додану
вартість в ціні товару.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного
висновку, що тільки сплата податку, а потім включення відповідних
сум до податкового кредиту з податку на додану вартість дає право
на відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що
були сплачені у вигляді податку. Тому включення в податковий
кредит протягом квітня - грудня 2002р. сум ПДВ, сплачених при
придбанні товару (послуг) у ТОВ "Крістіна ЛТД", у позивача
відсутні.
Абзацом 2 п. 9 " Iнструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби",
затверджений наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110
( z0268-01 ) (z0268-01)
, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 23.03.2001р.
за № 268/5429 передбачено, що у
разі, коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми
бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про
податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою
податкового зобов"язання, прихованою від оподаткування. Якщо
внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування,
платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування,
і до нього застосовуються санкції відповідно до законодавства.
Відповідно до пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України №
2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі, коли контролюючий орган самостійно
донараховує суму податкового зобов"язання платника податків за
підставами, викладеними у абзаці "б" пп.. 4.2.2 ст. 4 цього
Закону, такий платник податків зобов"язаний сплатити штраф у
розмірі десяти відсотків недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для
такого податку, збору , починаючи з
податкового періоду, на який припадає така недоплата, та
закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким
органом податків податкового повідомлення від контролюючого
органу, але не більше п"ятидесяти відсотків такої суми та не менше
десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за
весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів,
що минули.
Таким чином, суди зробили правильний висновок про
правомірність застосування контролюючим органом до позивача
штрафних санкцій за заниження податкового кредиту на додану
вартість.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами касаційного оскарження
є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи
процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.. 220, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ПП "Компанія "РIМ" залишити без задоволення,
а рішення господарського суду Запорізької області від 22.07.2005р.
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
14.09.2005р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді :