Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі по тексту - позивач, ВАТ "МК "Азовсталь") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі (далі по тексту - відповідач 1, ДПI у м. Маріуполі) та Відділення державного казначейства у м. Маріуполі (далі по тексту - відповідач 2, ВДК у м. Маріуполі) про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 1 261,00 грн. та проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 30,26 грн.

З урахуванням уточнення позовних вимог від 23.11.2005 р. позивач просить стягнути Державного бюджету України проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 236 263,04 грн.

Постановою Господарського суду Донецької області від 27.12.2005 р. у справі №41/243 (суддя Гончаров С.А.), яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. (головуючий суддя - Алєєва I.В., Агапова О.Л., Величко Н.Л.), уточнені позовні вимоги ВАТ "МК "Азовсталь" задоволено в повному обсязі; стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "МК "Азовсталь" проценти за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості за грудень 2004 року у розмірі 236 263,04 грн.

ДПI у м. Маріуполі не погоджуючись постановою Господарського суду Донецької області від 27.12.2005 р. та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. у справі №41/243 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати; ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ "МК "Азовсталь" відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПI у м. Маріуполі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2004р.

( яка подана - 19.01.2005 р.)

( яка подана - 19.01.2005 р.) сума податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду (від'ємне значення суми рядків 18, 19) складає 23 593 556,00 грн. (п. 21 декларації). Відповідно до 25 рядка податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 р. залишок суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох наступних звітних періодів (100%)

складає 12 612 293,00 грн.

Згідно з п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця наступного після подачі декларації.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР) підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом зазначеного в цій нормі строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до господарського суду з позовом про стягнення коштів з бюджету.

Судами першої та апеляційної інстанцій також встановлено, що позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2005 р. з урахуванням строків відшкодування податку на додану вартість, які встановлені п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР) і зазначена декларація прийнята ДПI у м. Маріуполі у встановленому порядку.

Факт бюджетної заборгованості перед позивачем за податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2005 р. підтверджено наявними в матеріалах справи та дослідженими судами доказами, у т. ч. даними цієї податкової декларації, розрахунком частки бюджетного відшкодування.

Під час розгляду справи судами встановлено, що бюджетна заборгованість з податку на додану вартість за березень 2005 р. погашена в повному обсязі з порушенням строків встановлених Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР) .

Так, відшкодування податку на додану вартість підтверджується отриманими ВДК у м. Маріуполі висновками ДПI у м. Маріуполі про відшкодування за березень 2005 р.: від 19.08.2005 р. №000000900 на суму 1 261,00 грн., від 30.08.2005 р. №000000928 на суму 660 000,00 грн., від 26.09.2005 р. №000000939 на суму 1 158 750,00 грн., від 29.09.2005 р. №000000946 на суму 5 642 984,00 грн., від 20.10.2005 р. №000000961 на суму 274 235,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п.7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність обчислення позивачем процентів на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з урахуванням зміни облікової ставки Національного Банку України.

Посилання ДПI у м. Маріуполі на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2505-15 ) (2505-15) та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. №2505-IV внесено зміни до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР) відповідно до яких позивач втратив право на нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості з 01.06.2005 р., а право на нарахування пені відповідно до п. п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР) повинно виникнути у позивача лише з 01.01.2006 р., на думку судової колегії, обгрунтовано не прийнято судами попередніх інстанцій до уваги, оскільки відповідно до п. 13 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" ( 2505-15 ) (2505-15) в спірних правовідносинах до 01.01.2006 р. повинен застосовуватись порядок відшкодування, який визначено Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР) в редакції станом до 01.06.2005р., включаючи правила щодо нарахування процентів на суму бюджетної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Донецької області від 27.12.2005 р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. у справі №41/243 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Маріуполі на постанову Господарського суду Донецької області від 27.12.2005 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. у справі №41/243 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 27.12.2005 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2006 р. у справі №41/243 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15) .