провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Торезької міської ради про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Торезького міського суду Донецької області від 16 листопада 2005 року провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Торезької міської ради про стягнення заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2004 роки в частині позовних вимог про стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Торезької міської ради заборгованості з щорічної допомоги на оздоровлення за 2001-2002 роки - закрито.

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 16 листопада 2005 року позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2004 роки задоволені. Стягнуто з Управління праці і соціального захисту населення Торезької міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 1937 грн.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2006 року апеляційна скарга Управління праці і соціального захисту населення Торезької міської ради задоволена. Рішення Торезького міського суду Донецької області від 16 листопада 2005 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі на рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2006 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі рішення Торезького міського суду Донецької області від 16 листопада 2005 року .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції повно встановив обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Суд вірно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) грошова допомога на оздоровлення виплачується щорічно в розмірі: інвалідам 3 групи - чотирьох мінімальних заробітних плат.

Згідно з ст. ст. 62, 63 Заключних положень застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України № 836 (836-96-п) від 26.07.1996 р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено розміри щорічної грошової допомоги: інвалідам 3 групи - 21,50 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України № 987 (987-2000-п) від 20.06.2000 р. "Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" також передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансуються з Фонду, затверджуються Законом України "Про державний бюджет" на відповідний рік.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав про стягнення недоплаченої грошової допомоги за 2003 - 2004 роки та обгрунтовано скасував рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Донецької області від 28 лютого 2006 року - без змін .