ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Фадеєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Костенка
М.I.
при секретарі: Коротких В.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за касаційною скаргою
Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв
бувшого Радянського Союзу та Об'єднання Iудейських релігійних
організацій України на рішення господарського суду Львівської
області від 16 березня 2005 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 16 січня 2006 року, у справі
за позовом Представництва Американського об'єднання комітетів для
євреїв бувшого Радянського Союзу та Об'єднання Iудейських
релігійних організацій України до Львівської міської ради,
виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа -
управління інженерного господарства Львівської міської ради, про
визнання історичних меж Стародавнього єврейського кладовища та
зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2004 року Представництво Американського об'єднання
комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу та Об'єднання
іудейських релігійних організацій України звернулися до суду з
позовом до Львівської міської ради та виконавчого комітету
Львівської міської ради, в якому просили визнати історичні межі
стародавнього єврейського кладовища у м. Львові по вул. Єрошенка
(єврейська частина Яновського цвинтаря) згідно меж, винесених на
"Технічну документацію на земельну ділянку КП ВРК похоронного
обслуговування "Янівське кладовище" проектно-розвідувальним
центром "Iнеко-Розвідування" на підставі досліджень та з
врахуванням даних аерофотозйомок станом на 1944 р. ; зобов'язати
виконавчий комітет Львівської
міської ради винести історичні межі давніх поховань на
Стародавньому Єврейському кладовищі у м. Львові по вул. Ярошенка
на місцевості (в натурі) на підставі досліджень та з врахуванням
даних аерофотозйомок станом на 1944 рік, із занесенням історичних
меж у земельно-кадастровий план м. Львова; зобов'язати Львівську
міську раду внести зміни до Генерального плану м. Львова з
врахуванням меж давніх поховань на Стародавньому єврейському
кладовищі у м. Львові із зазначенням обмеження у використанні
згідно з цільовим призначенням (земельні сервітути).
Рішенням господарського суду Львівської області від 16
березня 2005 року в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16 січня 2006 року апеляційну скаргу Представництва Американського
об'єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу та
Об'єднання Iудейських релігійних організацій України залишено без
задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від
16.03.2005 р. - без змін.
В касаційній скарзі Представництво Американського об'єднання
комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу та Об'єднання
Iудейських релігійних організацій України просять скасувати
зазначені вище судові рішення, посилаючись на порушення судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і
процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п.1 ч.3 ст.83 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
кладовища належать до земель комунальної власності, які не можуть
передаватись у приватну власність.
Відповідно до ст.53 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
до
земель історико-культурного призначення належать землі, на яких
розташовані, зокрема меморіальні (цивільні та військові) кладовища
і могили, давні поховання, тощо.
Відповідно до ст.ст.13, 14 Закону України "Про охорону
культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
для надання земельній ділянці
статусу земель історико-культурного призначення недостатньо лише
наявності на відповідній території історико-культурного об'єкта.
Тільки у разі включення об'єкта культурної спадщини до Державного
реєстру нерухомих пам'яток України, що ведеться за категоріями
національного та місцевого значення, на нього поширюється
правовий статус пам'ятки, з наданням землі під пам'яткою категорії
історико-культурного призначення.
Занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру
нерухомих пам'яток України провадиться відповідно до категорії
пам'ятки: пам'ятки національного значення - постановою Кабінету
Міністрів України; пам'ятки місцевого значення - рішенням
центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної
спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
сліди залишку давніх поховань являються
культурною спадщиною при умові, що вони мають ознаки об'єктів
культурної спадщини та пам'яток і вони повинні бути занесені до
Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Судом першої інстанції встановлено, що ні Янівське
кладовище в місті Львові ні старинні єврейські поховання на цьому
кладовищі (Єврейське кладовище) не внесені до Державного реєстру
нерухомих пам'яток України.
Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України від 08.08.2000р. "Про
охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
культурною спадщиною є
сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів
культурної спадщини, якими є місце, споруда (витвір), комплекс
(ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними території чи водні
об'єкти, інші природні, природно-антропологічні або створені
людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що довели до
нашого часу цінність з антропологічного, археологічного,
естетичного, етнографічного, історичного, мистецького, наукового
чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
До історичних об'єктів культурної спадщини відносяться
будинки, споруди, їхні комплекси (ансамблі), окремі поховання та
некрополі, визначні місця, пов'язані з важливими історичними
подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом
народів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наданий
позивачами документ про винесення ТОВ "Проектно-розвідувальний
центр "Iнеко-Розвідування" меж "Єврейського кладовища" на
"Технічну документацію на земельну ділянку КП ВРК похоронного
обслуговування "Янівське кладовище" не являється проектом
землеустрою, зображений на ньому план території стародавнього
єврейського кладовища не дає змогу встановити його зовнішню межу,
номери межових знаків, міри ліній, назви власників і користувачів
суміжних земельних ділянок. Крім того, ТОВ
"Проектно-розвідувальний центр "Iнеко-Розвідування", яким
виготовлено план території стародавнього єврейського кладовища у
м. Львові, не має ліцензії на проведення археологічних досліджень
і надання висновків щодо встановлення меж колишнього єврейського
кладовища.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
частина земельної ділянки, яку позивачі просять включити до
історичної межі стародавнього єврейського кладовища із внесенням
відповідних змін до Генерального плану міста Львова, знаходиться,
зокрема, під існуючими вулицями, на яких розміщені споруди.
За таких обставин суди обох інстанцій дійшли до правильного
висновку, що вимоги позивачів про визнання історичних меж
стародавнього єврейського кладовища у місті Львові на підставі
документів про купівлю земельної ділянки в 19 столітті, архівних
кадастрових карт планів та даних аерофотозйомок, частина земель
яких знаходиться під існуючими вулицями міста і розміщеними на
цих вулицях спорудами, не грунтуються на чинному законодавстві
України і тому позов задоволенню не підлягає.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.
З урахуванням викладеного судові інстанції прийняли законні і
обгрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм
матеріального і процесуального права і підстав для їх скасування
не вбачається.
Керуючись ст. 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Представництва Американського об'єднання
комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу та Об'єднання
іудейських релігійних організацій України залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від
16 березня 2005 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 16 січня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: