ВИЩИЙ  АДМIНIСТРАТИВНИЙ  СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     24 січня 2007 року      м.Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного   суду  України  в
складі:
     головуючого судді: Фадєєвої Н.М.
     суддів: Бим М.Є., Гордійчук  М.П.,  Маринчак  Н.Є.,  Костенка
М.I.
     при секретарі: Коротких В.В.
     з участю представника позивача: Годованець В.В.
     розглянувши в судовому засіданні  адміністративну  справу  за
касаційною   скаргою   Дніпропетровської   митниці   на    рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня  2005
року та постанову Дніпропетровського  апеляційного  господарського
суду від 05 грудня 2005 року, у  справі  за  позовом  підприємства
матеріально - технічного забезпечення "Iнженерний Центр  "Реагент"
до Дніпропетровської  митниці  про  визнання  незаконними  дій  та
скасування податкового повідомлення, -
 
                           ВСТАНОВИЛА:
     Підприємство   матеріально    -    технічного    забезпечення
"Iнженерний Центр  "Реагент"  звернулося  до  суду  з  позовом  до
Дніпропетровської  митниці  про  визнання   незаконними   дій   по
перерахунку  митної  вартості  товару  та  скасування  податкового
повідомлення від 08.04.2005 року на суму 134415,51 грн.
     Позов мотивований тим, що відповідачем прийнято  рішення  про
перерахунок за минулий  період  митної  вартості  товару  лимонної
кислоти походженням з Китайської  Народної  Республіки,  внаслідок
чого відповідачем було розраховане антидемпінгове мито у сумі  134
415,51 грн. та пред'явлено позивачеві  податкове  повідомлення  за
№16/10 про сплату цих грошових коштів. Зазначені  дії  відповідача
позивач вважає незаконними, адже всі митні платежі  були  сплачені
ним  своєчасно і у  повному  обсязі  відповідно  до  вимог  митної
служби і застосованих другого і шостого методів оцінки товарів.
     Рішенням господарського суду  Дніпропетровської  області  від
27.09.2005 року, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського
апеляційного  господарського  суду  від  05.12.2005  року,   позов
задоволено.
     Дніпропетровська  митниця  в    касаційній   скарзі   просить
скасувати  зазначені  вище  судові  рішення   як   такі,   що   не
відповідають нормам матеріального права, та ухвалити нове рішення,
яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
     Касаційна скарга мотивована тим, що  перевіркою  встановлено,
що при митному оформленні ВМД  позивачем  неправильно  застосовано
методи визначення вартості товару:  застосовано  другий  і  шостий
методи, а необхідно було застосувати перший метод, через що  й  не
нараховане антидемпінгове мито.
     При цьому скаржник в касаційній скарзі не вказує, якою нормою
законодавства  він  обгрунтовує  необхідність  застосування   саме
першого  методу,  а  також  не  вказує  з  чиєї  вини  неправильно
застосовано методи на момент перетинання товаром  митного  кордону
України.
     Згідно ст.220 Кодексу адміністративного  судочинства  України
( 2747-15 ) (2747-15)
          суд  касаційної  інстанції   перевіряє   правильність
застосування  судами  першої   та   апеляційної   інстанцій   норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин  у
справі і не може досліджувати докази, встановлювати  та  визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в  судовому  рішенні,
та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
     Заслухавши доповідь судді-доповідача  Бим  М.Є.,  перевіривши
матеріали  справи,  правильність  застосування  судами  першої  та
апеляційної інстанцій норм матеріального і  процесуального  права,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить  до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  виходячи  з
наступного.
     Як вбачається  з  матеріалів  справи  та  встановлено  судами
попередніх інстанцій, відповідач  прийняв  податкове  повідомлення
від 08.04.05  за  №  16/10,  яким  донарахував  позивачеві  ввізне
антидемпінгове мито (код 15010100) в сумі 134 415 грн. 51 коп.
     Підставою прийняття вказаного податкового  повідомлення  було
застосування другого та шостого методу оцінки товарів, через що не
було розраховане антидемпінгове мито  в  порушення  вимог  рішення
Міжвідомчої  комісії  з  міжнародної  торгівлі  від   25.03.04   №
АД-92/2004/52-113  "Про  застосування  остаточних  антидемпінгових
заходів щодо імпорту в  Україну  лимонної  кислоти  походженням  з
Китайської Народної Республіки".
     Статтями 11, 13 Закону  України  "Про  Єдиний  митний  тариф"
( 2097-12 ) (2097-12)
         встановлено,  що  антидемпінгове  мито  є  спеціальним
видом мита, яке застосовується: відповідно до Закону України  "Про
захист національного  товаровиробника  від  демпінгового  імпорту"
( 330-14 ) (330-14)
         у разі ввезення на митну територію України товарів, які
є   об'єктом   демпінгу,   яке   заподіює   шкоду    національному
товаровиробнику; у разі вивезення за межі митної території України
товарів за  ціною,  істотно  нижчою  від  ціни  інших  експортерів
подібних або безпосередньо конкуруючих  товарів  на  момент  цього
вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
     Відповідно до ч.1 ст.15 вказаного Закону особливі  види  мита
справляються на підставі рішень про застосування  антидемпінгових,
компенсаційних та спеціальних заходів.
     Таким рішенням є Рішення Міжвідомчої  комісії  з  міжнародної
торгівлі від 25.03.04 № АД-92/2004/52-113.
     Відповідно до зазначеного Рішення мінімальна ціна на імпорт в
Україну лимонної кислоти встановлюється у розмірі 977 доларів  США
за тонну.
     Розмір антидемпінгового  мита  встановлений  як  різниця  між
мінімальною ціною, тобто 977 доларів США за тонну, та розрахованою
в залежності від умов поставки митною вартістю лимонної кислоти.
     Суди  попередніх  інстанцій,  дослідивши  декларації   митної
вартості та ВМД,  зазначених  в  акті  перевірки,  встановили,  що
фактично по всіх цих деклараціях прийнято рішення  митним  органом
про митну оцінку товару, що  мало  місце  у  2004  році,  з  якими
позивач погодився, і яка становить 980 доларів США за тонну.
     Судами  попередніх   інстанцій   встановлено,   що   фактично
визначена митним органом  митна  вартість  по  другому  -  шостому
методам  товару  становить  більше  мінімальної  митної   вартості
лимонної  кислоти,  що  митний  орган  своїм  рішенням  самостійно
визначив митну вартість товару - лимонної кислоти, з якою  позивач
погодився і виходячи з якої були сплачені митні платежі.
     Статтею 409 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
         встановлено, що
законні розпорядження  та  вимоги  посадових  осіб  митної  служби
України є обов'язковими для виконання.
     Відповідно до ст.16 Закону України "Про Єдиний митний  тариф"
( 2097-12 ) (2097-12)
         нарахування  мита  на  товари  та  інші  предмети,  що
підлягають митному  обкладенню,  проводяться  на  базі  їх  митної
вартості.
     Митна  вартість  товарів  -  це  заявлена   декларантом   або
визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються  через
митний кордон України,  яка  обчислюється  на  момент  перетинання
товарами митного кордону  України  відповідно  до  положень  цього
Кодексу.
     Зважаючи на вищевикладені обставини,  наведені  норми  права, 
суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про незаконність
коригування  митної  вартості  поза   межами   митного   контролю,
відсутність підстав застосовувати перший метод  визначення  митної
вартості у даному разі за ціною угоди, що нижча мінімальної митної
вартості, при фактично  її  розмірі  980  доларів  США  за  тонну,
виходячи з якої і були сплачені митні платежі.
     Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
     Відповідно  до  ч.1   ст.   224   Кодексу   адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд касаційної  інстанції  залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові  рішення  -  без  змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не  допустили
порушень норм матеріального і процесуального права  при  ухваленні
судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
     Судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні  судових
рішень  дано правильну правову оцінку  обставин  у  справі,  вірно
застосовано  норми  матеріального  і  процесуального  права,  тому
касаційну  скаргу  Дніпропетровської  митниці  слід  залишити  без
задоволення.
     Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
          України, колегія суддів, -
 
                            УХВАЛИЛА:
     Касаційну  скаргу  Дніпропетровської  митниці  залишити   без
задоволення,  а  рішення  господарського  суду   Дніпропетровської
області від 27 вересня 2005 року та  постанову  Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 05 грудня  2005  року  -  без
змін.
     Ухвала  набирає  чинності  з  моменту   її   проголошення   і
оскарженню не підлягає.
     Судді